Народні прикмети на 14 жовтня. Українці вшановують одного з найулюбленіших своїх святих. Жіночий день та його заборони

14 жовтня за новим церковним календарем (27 жовтня за старим) в українській православній церкві вшановують пам'ять преподобного Миколи Святоші - онука Ярослава Мудрого, князя Луцького Святослава Давидовича, пізніше ченця Києво-Печерського монастиря. Цього дня також вшановують мучеників Назарія, Гервасія і Протасія; мученицю Параскеву Сербську; священномученика Сільвана, пресвітера Газського, а також Вишгородську ікону Богородиці, нагадують Патріоти України.

За юліанським календарем 14 жовтня віряни відзначають Покрову Пресвятої Богородиці.

***

Микола Святоша в миру носив ім'я Святослав Давидович Луцький. Він був знатного роду - сином чернігівського князя Давида Святославича і правнуком Ярослава Мудрого.

Жив Святослав у XII столітті і княжив у Луцьку. У 1106 або 1107 році русько-половецькі війська позбавили його уділу, але князь не став з ними далі боротися за владу, а пішов у Києво-Печерську лавру, де прийняв чернечий постриг.

У монастирі він зі смиренням виконував прості послухи: рубав дрова, носив воду, був воротарем. За таку старанність ігумен велів виділити колишньому князю окрему келію, перед нею Нікола посадив сад. Також власним коштом він побудував у лаврі храм на честь Святої Трійці та лікарняну церкву в ім'я святителя Миколая.

Святий Миколай терпів глузування і докори за те, що обрав чернецтво, але залишався непохитним. Якось його лікар Петро, який вважав, що суворе життя зашкодить здоров'ю князя, сам тяжко захворів. Зцілився він після молитов Миколи і після цього випадку теж став ченцем.

Усе своє майно Микола Святоша віддавав на прикрашання храмів, придбання книг і допомогу нужденним. Мощі святого спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, а шанують його як чудотворця: за переказами, його брат, князь Ізяслав, одужав від важкої хвороби завдяки волосяниці святого.

***

Вишгородська ікона Богородиці за переданням написана Євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір’ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». Говорячи про авторство самого Апостола Луки, дослідники стверджують, що треба розуміти, що не сам Євангалист писав цю ікону безпосередньо, але що вона була копією («списком») від давньої ікони Богородиці, написаної св. Лукою.

В V ст. ікону Вишгородської Богородиці перевезено з Єрусалиму до Константинополя за імператора Феодосія ІІ Каліграфа, який скликав Ефеський Собор (ІІІ Вселенський Собор 431 р.), що проголосив визнавати Пресвяту Діву Марію – Богородицею та дав поштовх до розвитку Богородичного культу в Церкві.

В 1131 році Константинопільський Патріарх подарував ікону святому князеві Мстиславові Великому († 1132) [за іншими джерелами – Юрію Долгорукому († 1157)], і вона була поставлена в Дівочому монастирі міста Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги. Від того часу ікона Богородиці іменується «Вишгородська».

Вишгород за часів київських князів був центром паломництва, бо мав ікону Вишгородської Богородиці (Дівочий монастир) та мощі перших київських святих Бориса й Гліба (дерев’яна церква свв. Бориса і Гліба з усипальницею).

Оскільки за київський престол продовжувалися чвари між князями, містом Вишгородом інколи володіло кілька князів на рік, кожен з яких претендував на верховенство в династії Рюриковичів.

В 1155 року син Юрія Долгорукого, володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгорода та викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її до Володимира-на-Клязьмі. Від того часу ікону почали іменувати «Володимирська».

1930 року вона потрапляє до Державного історичного музею, а ще пізніше у Третьяковську галерею, де перебуває й зараз під назвою Богоматір Володимирська.

Вишгородська Богородиця, написана на липовій дошці, мала первісний розмір 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її перемальовували кілька разів. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, час написання яких, за оцінками фахівців, належить до кінця ХI- початку ХII століть.

Прикмети на 14 жовтня

Ще з давніх часів наші предки визначали сьогодні, якою буде осінь і майбутня зима:

• зранку дощ - завтра буде ясно;
• день теплий і сонячний видався - осінь буде затяжною;
• вітер північний - до холодної і сніжної зими, південний - до м'якої;
• багато зірок на небі - до багатого врожаю наступного року.
• сльота і бруд на вулиці - зима почнеться через 4 тижні.

У народному календарі 16 жовтня - свято Лонгин Сотник, Лонгин. Вважається, що цього дня сонячне світло має цілющу силу.

Що не можна робити 14 жовтня

Заборони стосуються перед усім жінок, яким працювати цього дня вважається гріхом - усі турботи і справи потрібно відкласти до завтра. Сьогодні не варто займатися жодними домашніми справами - прибирати, прати, прасувати, шити. Згідно народного повір'я не варто починати справи, для яких потрібно напружувати зір - можна його втратити.

Що можна робити 14 жовтня

Цього дня звертаються в молитвах до преподобного Миколи Святоші - моляться про здоров'я і підтримку у важких життєвих обставинах. Оскільки цього дня також вшановують пам'ять святої Параскеви, то в молитвах звертаються і до неї - просять про одужання, особливо в разі жіночих захворювань, захист сім'ї та домашнього вогнища, дівчата звертаються до святої з проханнями про заміжжя.

У народному календарі день прозвали Параскева Брудниця - у цей час зазвичай починаються дощі, на дорогах стоїть багато бруду. З давніх часів день Параскеви вважається жіночим святом.

За традицією 14 жовтня варять пшеничну кашу з маслом, або лляною олією, або свинячим салом, баранячим жиром. Каша 14 жовтня вважається обрядовою стравою, яка наповнює людей енергією і силами.

Також цього дня прийнято допомагати нужденним, годувати бездомних тварин. Будь-якого, хто цього дня зайде в дім, належить нагодувати або пригостити.