За його словами, обсяг води, що поставлявся на півострів з материкової України, становив близько 300 «кубів» в секунду. Це можна порівняти з обсягами з вмісту п'яти залізничних цистерн. «Цієї води немає. Так, є підземна вода, вона експлуатується. Але чим більше ми експлуатуємо прісні підземні води, а їх там не так багато, тим більше міняємо всі гідродинамічні умови водоносних горизонтів, ми підтягуємо нижні солонуваті води, які будуть забруднювати питні горизонти. За рахунок перерозподілу пластового тиску впадуть рівні грунтових вод», - стверджує вчений.

На його думку, це призводить до засолення і деградації грунту: «Все знову піде в солончаки, бо не буде промивного режиму, і Криму настане швах. На сільському господарстві можна буде поставити хрест».

Юрій Медовар зазначає, що про такий сценарій потрібно було задуматися ще в 2014 році. «Є поняття "теорія ризиків", за яким можна було оцінити: а що буде, якщо Україна відріже надходження води до Криму, як можна її компенсувати? Хлопці, та ніяк не можна. Де взяти ці 80%? Основне джерело - то був саме Північно-Кримський канал, тому і зробили його, тому в 1954 році Крим і перейшов до складу України, щоб він був пов'язаний з материком», - додав учений.