Нацбанк постарався: Україна цьогоріч не отримала $2 млрд, - фінансовий експерт

"Висока облікова ставка - це не лише відсікання банківського кредитування від реального сектора економіки. Хто кредитуватиме приватну компанію під час війни, якщо можна дати гроші в борг Нацбанку під 16,5% річних, практично без ризику та операційних витрат.

Але висока облікова ставка - це ще й надвитрати Мінфіну на обслуговування держборгу - понад 406 млрд грн у 2024-му році (це більше, ніж витрати центрального бюджету на освіту чи медицину, не кажучи вже про науку). З цих 406 млрд грн - 254 млрд грн буде виплачено за ОВДП. Найбільше грошей від Мінфіну отримають НБУ та держбанки.

Навіщо Нацбанку та держбанкам ці бюджетні гроші? За їхній рахунок у державних банках платять величезні виплати топ менеджменту та видають сумнівні кредити, які мають властивість не повертатися. На цих грошах тримається міф про прибутковість державного банківського сектора в результаті "реформ" та роботи наглядових рад із "незалежними членами".

А НБУ ці гроші потрібні для формування свого прибутку. А навіщо НБУ прибуток? За законом, він має перерахувати його до бюджету та сформувати необхідні резерви. На сьогоднішній день у власності НБУ є два великі портфелі держоблігацій.

У 2017-му році в результаті процедури репрофайлінгу (обмін старих випусків облігацій на нові) НБУ отримав у свій портфель держоблігацій на 224 млрд грн під плаваючу та фіксовану ставку: - облігації на 78,29 млрд грн під - 8,17-11,3%; - решта - інфляція плюс 2,2% з датою погашення у періоді 2025-2047. 2022-го, НБУ отримав другу порцію держоблігацій на суму 400 млрд грн. Тут ставка "солодша" (середньозважена за період облікова ставка Нацбанку). Наразі облікова ставка - 13,5% (станом на квітень 2024-го- прим.), але була і 25%.

Виходить унікальна ситуація - НБУ сам встановлює облікову ставку, яка визначає розмір відсотків, які йому виплачує Мінфін за рахунок держбюджету! За 2023-й рік за вказаними двома портфелями держоблігацій НБУ отримав від Мінфіну понад 120 млрд грн: 40 млрд грн за портфелем старого репрофайлінгу та 80 млрд грн - за військовими облігаціями.

І якщо ви подумали, що НБУ перерахує ці гроші назад Мінфіну у вигляді прибутку - то ви дуже наївні та довірливі. Доходи у вигляді відсотків за держоблігаціями від Мінфіну потрібні НБУ не так для формування прибутку, як для покриття його витрат, за рахунок яких Національний банк сплачує банкам відсотки за депозитними сертифікатами (в них вкладені сотні мільярдів гривень).

Завдяки відсоткам Мінфіну - НБУ перерахував банкам минулого року відсотки за депозитними сертифікатами у розмірі близько 90 млрд грн, які без цих витрат мали б збільшити прибуток регулятора та піти до державного бюджету. Тобто, за рахунок держбюджету НБУ формує доходи, а за рахунок платежів банкам за депозитними сертифікатами - формує витрати, занижуючи розмір прибутку, що перераховується до бюджету.

До чого це призводить? 2022 року НБУ отримав прибув у розмірі 91 млрд грн і перерахував до бюджету 2023-го року 71,87 млрд грн. 2023-го року НБУ отримав прибуток у розмірі 76,6 млрд, але здебільшого "намалював" цю цифру за рахунок обліку резервів. Саме тому, до бюджету 2024-го було перераховано лише 38,64 млрд грн, а 37,97 млрд грн - "пішли" на формування резервів. Таким чином, сума перерахованої у 2024-му році до бюджету прибутку НБУ за підсумками минулого року, майже вдвічі менша від аналогічного показника попереднього періоду.

Отже, НБУ отримав від Мінфіну минулого року 120 млрд грн, а перерахував до бюджету лише 38 млрд грн, а понад 80 млрд грн або 2 млрд євро "зникло" у процесі перекладання державних грошей з однієї кишені до іншої. Куди пішли ці гроші? Відповідь проста - це саме ті приблизно 90 млрд грн, які перераховані банкам у вигляді відсотків за депозитними сертифікатами, за рахунок яких банки отримали минулого року рекордний історичний прибуток (86,5 млрд грн чистого прибутку) і зафіксували рентабельність капіталу на рівні 31 ,6%, яка збільшилася за рік із 9,7%.

В цій ситуації Мінфін фактично двічі "попав на гроші": вперше, коли заплатив Нацбанку відсотки за держоблігаціями (розмір яких НБУ сам собі і встановив) і вдруге - коли недоотримав прибуток НБУ. Чисте сальдо операцій Мінфіну та НБУ за підсумками другого року війни становило мінус 80 млрд грн, що є не просто вражаючим, але, швидше за все, є жахливим фактом роботи нашої фінансової системи, оскільки центральний банк під час війни має бути донором бюджету, а не навпаки.

Натомість аналітики НБУ написали статтю про те, як Нацбанк перерахував "невеликий прибуток до бюджету" і чому, це "добре". Багато хто "вірить". Що ще раз наголошує на важливості моєї пропозиції, яку я висловив ще минулого року: необхідно терміново провести новий репрофайлінг портфеля військових облігацій НБУ, перш за все, зменшивши ставку обслуговування до рівня 5-7%. Це суттєво знизить апетити НБУ щодо перерахування банкам відсотків за депозитними сертифікатами.

І от є реальна парламентська реакція. Юлія Тимошенко першою з політиків чесно заговорила про фінансову піраміду, яку побудував Нацбанк для того, щоб наближені до нього комерційні банки одержували колосальні прибутки за рахунок знищення українського бізнесу. Політика високої облікової ставки НБУ (жорстка монетарна політика) стримує відновлення економіки. Кредити для бізнесу дорогі, вкладати гроші вигідніше в депозитні сертифікати НБУ, а не в економіку.

Кошти з економіки перерозподіляються у банківську систему, яка в свою чергу вкладає гроші на придбання державного боргу чи депозитних сертифікатів НБУ, проценти за яким фактично платять західні донори. Це така собі "відносно чесна" схема виведення західної допомоги у приватні руки! Юлія Тимошенко не тільки побачила, як цю "кумівську піраміду" НБУ можна зруйнувати, але й запропонувала реальні кроки до цього.

Отже як я і писав у своєму пості: Репрофайлінг - обмін наявних облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), якими володіє НБУ, на нові ОВДП. А нові ОВДП будуть сплачені не протягом 2025 року, а рівномірними щорічними платежами у розмірі, що не перевищує 10 млрд. гривень на рік - до повного їхнього погашення. Внесений Юлією Тимошенко до Верховної Ради проєкт постанови № 12223 з цього приводу давав парламенту унікальну можливість одним рухом зрушити багато процесів національного значення.

Запропонована Тимошенко процедура репрофайлінгу знижує боргове навантаження на державний бюджет та вивільняє значний фінансовий ресурс у видатках бюджету. Це, на хвилиночку, не менше 140 млрд гривень, які Тимошенко пропонує спрямувати на суспільно важливі справи. Така економія за рахунок витрат на обслуговування державного боргу дала б можливість:

- Додатково профінансувати вітчизняне виробництво зброї на 90 млрд. грн. Причому не просто закупити більше продукції, але й створити нові виробничі потужності.

- Збільшити бюджетні витрати на лікування поранених через Пакети медичних гарантій і закупівлю під це медичних препаратів.

- Підвищити заробітні плати всім лікарям, медсестрам і медбратам, водіям медичного транспорту, а також медикам у прифронтовій 50-кілометровій зоні.

- Збільшити зарплати освітянам і науковцям.

Але, на жаль, значна частина депутатів не побачила суспільну важливість постанови. Може, через брак фахової освіти, можливо через відсутність зацікавленості у руйнуванні корупційних схем.

Але ситуацію, коли гроші з однієї державної кишені перекладаються в іншу треба завершувати, бо під час цього "захопливого процесу", більша частина коштів дивним чином потрапляє у приватні гаманці, які вже пухнуть від грошей".