Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Песики на війні стали для багатьох наших військових не тільки друзями, але й надійними колегами, здатними врятувати бойових побратимів від реальної небезпеки. Однією із таких історій поділився Данило Довбун на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук". Патріоти України пропонують вам теж її прочитати.
Заправка.
– Три великих хот-дога. Сосиски молочні. Соуси та булки не потрібні. Лише сосиски.
– ... (співробітниця OKKO здивовано дивиться на мене). Вам зовсім без всього? Лише сосиски?
– Я так і сказав.
– Може вам булки окремо з собою дати?
– Дякую. Не треба. Лише сосиски.
– Це ж не так смачно?!
– Це для собаки. Їм не можна хлібні вироби. Потім будуть боліти вуха. Лише сосиски.
– А візьміть тоді упаковку сосисок. Там 4 штуки. Це дешевше ніж замовляти 3 хот-доги але брати лише сосиски.
– Вони теплі?
– Ні. З холодильника.
– Дякую, але мені потрібні теплі.
По дорозі в лікарню зупинилися біля магазину купити води та щось в дорогу погризти. Я з хлопцями пішов. БВ залишився в авто. Він завжди на задньому сидінні за водієм. Поки йому все болить, він дуже тихо себе поводить. Мабуть як всі ми, дволапі.
Повернувшись, БВ зустрів нас лаєм. Я відкрив автівку. Він лає та поводиться якось знервовано. Думаю, може в туалет хоче. Відкриваю двері. Беру його на руки. Скулить. Болить правий бік. Але і лапи посікло. Тому, щоб не розійшлися рани на лапах, він на руцях.
Ставлю на вулиці біля автівки. Стоїть біля мене. Побратим йде до свого місця пасажира покласти пакунок з харчами та водою. БВ знервовано лає на нього. Команда - "Всім стоять!". Зупинились навіть всі, хто проходив поруч.
"Що трапилось, братанчик?" - присідаю біля БВ. Прижимається до мене. Глажу. Підіймаюсь. Роблю пару кроків до автівки. Він своїм тілом намагається загородити мені шлях. "Ти чого?" - глажу - "Що сталося? Покажи".
БВ хромаючі обходить автівку позаду. "Шо там?" - йду за ним. Зупиняється біля заднього правого колеса. Заглядає під нього. Присідаю. Бачу ПФМ-ку.
Поки ми ходили в магазин, якась гнида підклала під колесо міну. І тут перший урок для диверсанта: "Якщо треба швидко закласти вибухівку під авто, кладіть її саме під праве заднє колесо". Як думаєте, чому? Пишіть у коменти ваші думки.
Побратим з БВ відходять осторонь, розганяють всіх подалі від автівки. Лізу під колесо. Та гнида навіть бруду накидала задля маскування. Але шо він хотів приховати від бандерівськіх вовків?! Довбо**б. Йду з міною до спортивного майданчика, розганяю всіх на своєму шляху. Кидаю. Вибух посеред міста. Ніхто не постраждав.
І тут другий урок: "Співчуття це не те саме що жалість. Жалість принижує одного та засліплює іншого". Аби я жалів БВ в цієї ситуації, то зовсім би не очікував, що навіть поранений він все одно використовує свої навички, захищає.
І тут урок третій: "Брати та сестри військові, розвивайте свої навички, які рятують вам життя. В критичний момент, коли думки охопить страх, сумління або інтуїція оглохне від болю, най ніхто не очікує, що ваше тіло все зробить самостійно, рятуючи вас. Швидка перезарядка магазинів, додавання патронів в магазин всліпу, відкриття рота під час вибуху, солодке коли треба перетерпіти біль, накладання джгута, масаж серця та штучне дихання і т.і. Під час підготовки до бою ми плануємо свої дії з міркувань "поганої погоди". Тобто коли все проти нас ми повинні діяти так, щоб виконати своє завдання. Тому готуйте себе саме з таких міркувань. Залишайтеся живими.
І тут урок третій: "Якщо в вашому авто їздить постійно одна й та сама команда, то зведіть за правило - кожний перевіряє своє колесо, а по місцях сідають всі тільки після того, як кожен сказав - "Чисто".
Заправка
Співробітниця ОККО здивовано: "Сосиски не дуже холодні. Прохолодні. Це ж просто для собаки. Вона з'їсть. Ми тут своїх так підгодовуємо". "Дякую. Це не просто собака. Він давно заслужив повагу та смачне годування. Гроші тут зовсім нічого не варті. Три великих теплих молочних сосиски без нічого, будь ласка" – підтвердив я своє замовлення".
Поки живі окупанти на півночі Харківщини нажахані втратами своїх військ і сприймають поранення та евакуацію з полю бою як щасливий квиток, єдина можливість ще пожити, зазначають Патріоти України. Ось який матеріал з цього приводу знайшов та переказав Ю...
Православне свято 22 листопада за новим календарем (5 грудня за старим) - день пам'яті святителя Прокопія, який володів даром чудотворення і привів у християнську віру чимало людей (У народі - Прокоп'єв день, - Патріоти України). Українські віряни тако...
