Недоімперія під ударом: Як Кремль готується протидіяти ісламістам

Незважаючи на певні перспективи у справі врегулювання конфлікту на Донбасі, Росія жодним чином не відмовляється від своїх попередніх цілей щодо України: відновити над нею свій контроль, а також не допустити її приєднання до НАТО та ЄС. Про це пише оглядач Іван Січень, передають Патріоти України.

Саме у цьому суть російського підходу до виконання Мінських домовленостей, що наполегливо нав’язується Україні. Зокрема, щоб вона визнала «ДНР» і «ЛНР» без усіляких гарантій виведення російських військ з окупованих територій Донбасу. А це ніщо інше, як передумови для дезінтеграції України у спосіб її федералізації, а також військова присутність росіян на українській території.

За таких обставин, навіть якщо російсько-українські відносини формально покращаться, Росія все одно залишатиметься головним джерелом загроз для України, а отже – і її основним супротивником. Отож для України дуже важливий такий характер військової діяльності на всіх «фронтах», який відволікає від неї увагу та сили Росії.

У 2014 році першим із таких «фронтів» стало відновлення протистояння між Росією та Заходом на зразок колишньої «холодної війни». Тобто, коли Росія почала готуватися до можливого військового конфлікту зі США та НАТО. Це були маневри і навчання, розгортання відповідних угруповань військ на Північно-Західному (Балтійському) та Південно-Західному (Чорноморському) напрямках. При цьому Росія, відносячи Україну до союзників НАТО, складає щодо неї свої військові плани.

З 2016-2017 років другим «фронтом» для Росії став Китай, який досягнув рівня одного з найбільш потужних центрів сили у світі. Незважаючи на свої відносини стратегічного партнерства з Росією, Китай проводить активну експансію на її сході. Отож Росія змушена вносити корективи у свої військові приготування, щоб бути спроможною відбити можливу агресію з боку КНР. На військових навчаннях розпочали опрацьовувати сценаріїв конфліктів з Китаєм, активно зміцнювати обороноздатність країни на Східному напрямі.

Поряд з цим, третім своїм «фронтом» росіяни вважають зростання загрози ісламського екстремізму. Це особливо небезпечно у зв’язку з наявністю значної кількості мусульман серед населення країни, а також їх компактного проживання в окремих російських регіонах – Північному Кавказі та Приволзькому регіоні, де ісламістські настрої вже досить поширилися і готові під дією зовнішнього впливу вийти на свій якісно новий рівень. Російські спецслужби вважають, що наслідком цього може стати зростання у згаданих регіонах сепаратизму, як це траплялося у 1990-х роках, а також активізації диверсійно-терористичної діяльності на всій території російської держави. До речі, таку діяльність активізують ісламські екстремісти з країн Близького та Середнього Сходу, в першу чергу Афганістану.

Директор ФСБ РФ О.Бортников під час засідання Ради керівників органів безпеки та спецслужб СНД в травні ц.р. у Душанбе констатував, що протягом перших п’яти місяців поточного року терористична активність талібів в Афганістані зросла на 30% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Крім того, втричі зросла чисельність бандформувань «Ісламської держави». Спостерігається також збільшення кількості ісламістів, які проникають до країн Центральної Азії та Росії і «зрощуються» з місцевими екстремістами та організованою злочинністю. О.Бортников впевнений, що загально безпекові обставини на центральноазійському напрямку погіршиться і критично загостриться вже до наступного 2020 року.

Не даремно лідери терористичних організацій «Ісламська держава» та «Аль-Каїда» обіцяють провести серію терактів проти Росії за її дії в Сирії. Одну з таких заяв лідер «Аль-Каїди» Айман аз-Завахірі оприлюднив з приводу чергової річниці терактів проти США 11 вересня 2001 року.

Тому воєнно-політичне керівництво РФ скорегувало завдання і плани бойового застосування збройних сил Росії, що відповідно підтверджують навчання, зміна тематики оперативної та бойової підготовки військ Центрального військового округу (ЦВО) Росії, який охоплює Приволзький регіон та безпосередньо межує з Центральною Азією. Так, сценарієм стратегічного командно-штабного навчання (СКШН) «Центр-2019» у ЦВО (16 – 21 вересня ц.р.) передбачене опрацювання спільних дій ЗС Росії та її партнерів у боротьбі з міжнародним тероризмом та гарантування безпеки на Центрально-Азійському стратегічному напрямку силами та засобами ЦВО, в т.ч. 2-ї та 41-ї загальновійськових армій, інших видів військ, дислокованих на території округу, зокрема, 14-ї армії ВПС та ППО і 31-ї десантно-штурмової бригади повітряно-десантних військ. До навчань долучаються і підрозділи 201-ї військової бази ЗС РФ (Таджикистан) та збройних сил Таджикистану. Для такого дійства виділили площу восьми полігонів на території Росії та Таджикистану, а також акваторію Каспійського моря.

До речі, сценарій зовсім не схожий на сценарії попередніх СКШН серії «Центр», які передбачали участь ЦВО у військовому конфлікті між Росією та США/НАТО або КНР. В основному тоді відбувалася передислокація військ округу на інші напрямки для посилення розгорнутих там угруповань. При цьому опрацювання питань протидії ісламським екстремістам мало вигляд окремих епізодів.

Подібні зміни торкнулися і завдань Південного військового округу (ПдВО) Росії, до якого входить територія Північного Кавказу. Так, головним із таких завдань до нападу Росії на Україну саме і була протидія ісламському екстремізму в регіоні. До того ж на округ покладалися функції стримування США та НАТО в Чорноморському регіоні.

А вже з 2014 року зазначені функції у завданнях ПдВО виходять на перше місце. Водночас округ став своєрідною базою агресії Росії проти України. Опрацювання таких питань стало основною темою СКШН типу «Кавказ». Разом з тим, сьогодні на перший план серед завдань округу знову виходить боротьба з ісламським екстремізмом. Протягом останніх двох років саме це активно опрацьовуються на навчаннях 49-ї та 58-ї загальновійськових армій ПдВО, які дислокуються на Північному Кавказі.

Водночас головним завданням 8-ї армії ПдВО, що розгорнута у Ростовській області Росії та на окупованих територіях Донбасу, залишається підтримка «ДНР» і «ЛНР» та силовий тиск на Україну. У тому разі, якщо росіяни відновлять наступ, то саме 8-а армія і стане головною ударною силою.

Все це безпосередньо стосується України. Так, як вже зауважувалося вище, поява додаткових для Росії «фронтів» розпорошує її зусилля, відвертає увагу від України. Зокрема, Росія переймається своїми військовими видатками, реагуючи на розширення спектру загроз своїй безпеці. А це додатковий тягар для російської економіки, що так чи інакше загострює соціально-політичну ситуацію в країні. До речі, Росія вже змушена відволікати свої війська з українського напрямку, оскільки повинна підтримувати стабільність в регіоні Північного Кавказу.

За таких обставин Україна більш жорстко може відстоювати свої позиції. Насамперед, у питаннях своєї європейської та євроатлантичної інтеграції. А також у врегулюванні конфлікту на Донбасі чи поверненні Криму. Небезпека виникнення збройного конфлікту на Північному Кавказі, фактично в тилу російських військ, розгорнутих проти України, гальмуватиме активність російської агресії на нашому сході.

Одночасно розпалювання полум’я ісламського екстремізму на Північному Кавказі негативно позначатиметься на стані справ у південно-східних регіонах України, включно з зоною конфлікту на Донбасі. За досвідом 1990-х років, це може збільшити неконтрольований трафік зброї та бойовиків, сприяти різкому зростанню злочинності. На що реагувати Україна повинна без зайвих зволікань у будь-якій сфері – військовій чи спеціальній.