"Неприємності ворога на Токмацькому напрямку, які починаються... з калькулятора..." - Машовець

1. Ну, власне, те, про що ми говорили протягом минулого тижня (маю на увазі, використання резервів противником) почало сбуватися...

Судячи зі всього, командування противника почало оперативне розгортання 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) на Токмацькому напрямку. Принаймні, один її полк - 104-й десантно-штурмовий (дшп), переміщений з Лиманського напрямку, вже фіксується південно-східніше с.Новопрокопівка...

Очевидно, що це лише "перша ластівка", два інших її дшп (234-й та 237-й), з великою долею ймовірності, також незабаром опиняться на цьому напрямку...

Якщо це станеться (а я думаю, так й буде), то очевидно, що на Токмацькому напрямку будуть зосередженні основні сили зразу 3-х дивізій противника:

- 42-ї мотострілецької дивізії (мсд)

- 7-ї дшд

- та 76-ї дшд...

Й це не враховуючи окремих частин та підрозділів зі складу 19-ї мсд 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) й частин та з'єднань прямого армійського підпорядкування 58-ї ЗВА, штибу 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр), різноманітних "мсп ТрВ" та добровольчих формувань типу БАРС... а їх тут також - цілком достатньо... й навіть підрозділів морської піхоти.

Противник явно стягує на Токмацький напрямок усе чим він може саме зараз (тобто, найбільш швидко) "ризикнути"... З'єднання повітряно-десантних військ, у цьому відношенні, обрані ним невипадково...а саме, через свою:

- мобільність...

- компактність...

Типова дшд противника, навіть при використанні комбінового способу переміщення (залізниця, свій хід\марш, повітря), очевидно переміщується набагато швидше ніж типова мсд противника, з її "малогабаритними" важкими тилами, танками, сау й т.д. У десантників штатне ОВТ рухається швидше, воно набагато легше ніж у мотострілців. Й таким чином, вони можуть швидше бути введеними у бій (ключовий критерій для даної ситуації) ніж мотострілецьке з'єднання...

До того ж, особливістю саме російських десантно-штурмових частин й з'єднань є той факт, що вони хоча й поступаються у вогневих спроможностях мотострілецьким та танковим "аналогам", але не на критично-кардинальному рівні... Їх козир в іншому - швидкість та мобільність... Саме те, що зараз вкрай важливо командуванню противника у Південній операційній зоні... Ну й в кнці кінців, десантників цілком можливо посилити танками, артою та іншим "важким" озброєнням та засобами ураження... вже "по місцю"...

Погодьтеся, тягнути, наприклад 4-ю танкову дивізію (тд), або 47-у тд зі складу УВ "Запад" це не одне й те саме, що 76-у десантно-штурмову, або 106-у повітряно-десантну (пдд) зі складу УВ "Центр"... абсолютно різні відстані, терміни та обсяги переміщення ОВТ, тилов та особового складу...

2. Повертаючись до ситуації на Токмацькому напрямку, варто підкреслити те, що протягом 2-х останніх тижнів вона отримала стійку тенденцію до погіршення для противника...

Головний її сенс полягає в тому, що противнику не те, щоб не вдається зупинити просування передових підрозділів ЗСУ, а навіть запобігти розширенню у обсягах цього наступу... З початкових 7 км, ширина смуги наступу ЗСУ на сьогоднішній день вже перевищила 20 км...

Приклади із с.Вербове та напрямком Мала Токмачка - Новопокровка (Пологівський напрямок) це дуже красномовно доводять... Зовсім не випадково, після розгортання 7-ї дшд в районі с.Новопрокопівка, командування противника її перемістило "у темпі вальса" саме на Пологівський напрямок, де передові підрозділи ЗСУ, діючи вздовж дороги Н-08 та південніше її, протягом лише однієї доби, зуміли зайняти територію площею більше як 6 кв. км.

Очевидно, що українське командування досить ефективно використовує в ході наступуп не тільки "генеральну дирекцію" Новоданилівка - Токмак, а й флангові райони... Це призодить до того, що противник вимушений задіювати свої резерви, які він періодично вводить у бій, не концентровано... а розмазуючи їх по все більшому фронту... Приклад із 7-ю дшд, в цьому відношенні, досить показовий...

3. Тепер, декілька зауважень загального характеру...

Стосовно подальших перспектив наступу ЗСУ варто відзначити декілька його особливостей, які вже стали очевидними для тих, хто цікавиться його змістом та уважно за ним спостерігає...

- Очевидно, що українське командування періодично міняє ділянки та напрямки докладання своїх основних зусиль. Причому, робить це не тільки на тактичному, а й на оперативно-тактичному рівні. І це вже декілька разів ставало для противника неприємним сюрпризом...

- Очевидно, що на даний момент, ключовим питанням в цьому наступі є питання резервів... Російське командування попервах цього не зовсім розуміло, але коли зрозуміло... з'ясувалось, що воно "трохи помилилось" у попередніх розрахунках... Простіше кажучи, воно дуже слабенько ув'язало власну методологію організації та ведення бойових дій у своїй оборонній операції в "каЛідорі" із необхідною кількістю та обсягами власних же сил й засобів. Іншими словами, тієї кількості військ (сил), які воно зосередило й розгорнуло у Південній операційній зоні ще ДО початку українського наступу, виявилось недостатньо для тих методів, якими зараз воює УВ "Восток"... У цьому сенсі, я навіть не буду наводити конкретні приклади стаскування у "каЛідор" російським командуванням ДОДАТКОВИХ сил й засобів вже ПІСЛЯ початку наступу зі складу зовсім інших угрупувань військ... вони всім відомі. Про деякі з них, навіть, достатньо широко повідомлялось у ЗМІ. Про причини цієї ситуації, ми ще поговоримо.

- Очевидно, що на методи ведення бойвих дій російським командуванням, також значний вплив здійснює так званий політичний фактор. Категорична вимога "не здавать ни при каких условиях населённые пункты", явно продиктована далеко не військовою доцільністю. Й вже декілька разів українське командування достатньо вдало використовувало цей фактор проти самих же росіян...

- Ну й останне... очевидно, що ситуація на інших оперативних напрямках напряму впливає на хід та зміст бойових дій у Південній операційній зоні. І це стосується не тільки питання розподілу та вводу у бій тих чи інших резервів, або, навіть, власне їх наявності (це питання актуальне для обох сторін). Це, скоріше, питання розподілу ресурсів та пріоритетів... У цьому сенсі, спроба командування противника організувати та провести "масштабний" наступ на Куп'янському та Лиманському напрямках, або судомне стягування основної маси своїх резервів "під Бахмут", аби тільки утримати його... були ну-у дуже своєчасними... Але, явно, не для російського командування.

Джерело