"Нікому на Заході не потрібне повне знищення путінського режиму. Якщо він зараз відповзе від України, то зможе запустити "Північний потік-2", - Ігор Яковенко

Одна з цілей агресивної поведінки Росії щодо України та Заходу полягає в тому, що президент Володимир Путін намагається "закрити вікно в Європу" для громадян своєї країни та на довгі роки сховати їх за залізною завісою. Відкрите озброєння Росією "армій" терористичних "Л/ДНР" становить найбільшу загрозу. Якщо Кремль визнає ці "республіки", то звільнить Україну від необхідності виконувати Мінські угоди та фактично ліквідує гачок, на який посадили Київ. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю висловив російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко, передають Патріоти України.

– Посол України в США Оксана Маркарова заявила, що мета Путіна – не лише Україна, а й уся європейська демократія. Ви погоджуєтеся з цим?

– Абсолютно правильно. В цьому випадку Україна – точка докладання зусиль Путіна, але, безумовно, ціль – не Україна сама по собі.

Україна, звісно, самостійна мета. Ідея Путіна – певною мірою відновити чи то Радянський Союз, чи то Російську імперію, всі його фантазії щодо "єдиного народу", того, що України немає як самостійної держави, що Ленін створив Україну, – все це марення насправді в нього в голові.

Але, поза всяким сумнівом, головною метою є, я навіть сказав би, не Захід, а Росія. Тому що Путін катастрофічно програє міжнародне змагання – інтелектуальне, культурне, ціннісне, наукове, технологічне, економічне.

Тому його завдання – відрізати Росію від Заходу. І тому ця атака на Захід. Плюс є завдання загалом змінити геополітичний баланс.

Завдання Путіна – якнайбільше зіпсувати життя на планеті.

– Ви вважаєте, що, формуючи із Заходу образ ворога, Путін розраховує утримати Росію за залізною завісою?

– Так, звичайно. Про це свідчать практично всі останні дії. Абсолютно шалений матеріал, який був розміщений міністерством культури, про те, що у нас має бути ціла програма з охорони традиційних духовно-моральних цінностей. Абсолютно шалена ситуація з підручниками історії, де йдеться про те, що ми "звільняємо Європу з посади центру світової культури та цивілізації".

Це все відрізання Росії від Європи, це спроба повернутися, причому, не зрозуміло куди.

Жодного повороту в Азію в принципі бути не може. Куди? До Японії? До Монголії? До Китаю? Це цілковита маячня. Це поворот у нікуди. Але в такому випадку це нікого не цікавить, оскільки головне завдання – забити те вікно в Європу, яке свого часу намагався прорубати Петро Перший.

Самостійне завдання – настільки дестабілізувати ситуацію всередині України, щоб стала можливою агресія. Зараз, звісно, ніякого вторгнення бути не може.

Ну і, знову ж таки, Путін думає, з чим він увійде в історію. Він хоче увійти в історію як "збирач російських земель".

Крім раціональних речей, там ще й велика кількість якихось ірраціональних фантазій, містики та просто дурниць. Характеристика, яку свого часу Путіну дав Нємцов, звісно, точна. Там руїни всередині черепа.

– Яка найбезглуздіша ідея, висловлена Путіним?

– Тут велика конкуренція. Щодо теми, яку ми з вами обговорюємо, то, безумовно, це ідея, що ніякого українського народу не існує, української держави не існує. Це хороший претендент на шалену ідею.

Але, крім цього, є й інші. Все, що пов'язане з історією, із Заходом, із НАТО, вся ця істерика щодо того, що розширення НАТО на схід – це загроза Росії. Уявити, що українські танки вторгнуться в Підмосков'я і стоятимуть під Можайськом – ця ідея теж конкурентна в плані божевілля.

– Останнім часом актуалізувалась тема концентрації російських військ біля кордонів з Україною. Хоча всі розуміють, що цих військ недостатньо для масштабного вторгнення. Кремль програв у цьому раунді інформаційної війни?

– Цю історію з численними публікаціями в американській пресі, із заявами американських політиків про те, що Путін зараз почне війну, я поділив би на три частини.

Перше. Увійдіть у становище американського військового комплексу. Якщо немає загрози, цифра військового бюджету одна, якщо загроза є, то цифра інша. Їх можна зрозуміти, вони вболівають за свою промисловість.

Друге. Я погоджуюся з тим, що ймовірність війни вкрай мала. Але тут ідеться про ймовірність. Якщо українська армія буде недостатньо сильною, якщо країни НАТО не озброюватимуть українську армію, якщо всередині України не буде мобілізаційного плану та загалом готовності відбити агресію, то загроза війни зростає.

Третє. Фактори збільшення загрози пов'язані не лише з можливим ослабленням, неготовністю, внутрішніми конфліктами в Україні, які можуть спровокувати вторгнення, а й із тим, що "Єдина Росія" виступила з ініціативою відкрито озброювати бандитські формування "Л/ДНР". Якщо завалити їх новітньою зброєю, то виникне така кількість неконтрольованих мавп із гранатами на кордоні з Україною, що ймовірність спонтанного мимовільного пострілу з цієї зброї зростає. І це найсерйозніша небезпека, яка є. Якщо цю ініціативу буде підтримано, ймовірність спонтанної війни зростає.

– На тлі розмов про вторгнення Росії в Україну дедалі частіше говорять про нові санкції проти Кремля. Зокрема, США допускають запровадження санкцій до можливого вторгнення, йдеться про те, що сертифікацію "Північного потоку-2" можна зупинити. Раніше говорили про відключення Росії від SWIFT, про нафтове та газове ембарго. Що з цього списку могло б стати пекельними санкціями та зупинити Путіна?

– Що стосується від'єднання від SWIFT, то це вкрай малоймовірно, хоча й можливо. Серйозні, тотальні санкції проти провідних компаній, таких як Сбербанк, "Газпром" тощо, мені здається, реальні та, можливо, навіть більш ефективні. Найсерйозніший удар – це удар по економікоутворювальних компаніях.

Лондонські санкції проти путінських олігархів – поки що незрозуміла історія. Треба зрозуміти, кого саме стосуватимуться ці санкції. Але якийсь ефективний вплив на путінську політику це навряд чи спричинить. Це люди, які звикли мовчати, вони постійно живуть у мокрих штанях і жодної можливості впливати на політику Путіна взагалі не мають.

Вони будуть мовчати, терпіти, втиратися, намагатися плюватися, кудись відповзти.

Сильним ударом був би удар по "Північному потоку-2", якщо вдасться його заблокувати. Це ефективно, боляче. Путін це відчує, і гадаю, це зможе його зупинити.

– Вам не здається, що Путіна заганяють у глухий кут? Ви знаєте прислів'я про щура, загнаного в кут. Ситуація поки що далека від цього сценарію?

– Цей образ дуже яскравий, Путін його дуже полюбляє, але я думаю, що це далеко. Жодного кута для Путіна немає. Де цей кут? Його владі в Росії сьогодні не загрожує абсолютно нічого. В якійсь історичній перспективі він приречений, але сьогодні жодних шансів у опозиції, у незгодних повалити цей режим не існує.

Якщо Путін вторгнеться в Україну, то, найімовірніше, це буде похорон путінського режиму. А якщо не вторгнеться, жодного кута не буде.

Ба більше, я переконаний: незважаючи на те, що він уже накоїв, якщо Путін скаже – добре, ми остаточно відкусимо Донбас і відповземо – навіть у цьому випадку Захід зможе на якомусь нижчому рівні відновити відносини з Росією. Насправді нікому на Заході не потрібне повне знищення путінського режиму.

Якщо він зараз відповзе від України, то зможе запустити "Північний потік-2". Розуміючи рівень корумпованості, шредеризації західної еліти, у нього все вийде.

– Але тільки якщо він відповзе.

– Так, якщо він зараз відповзе від України. Непокоїтися про те, що він втратить обличчя в Росії, – це повна фігня. Всі телевізори зранку до вечора кричатимуть, що Путін переміг, а Захід зазнав поразки.

Особливо, якщо він зробить те, що йому пропонують комуністи та єдинороси – якщо він визнає "ЛНР" і "ДНР", що малоймовірно, скажуть: "Який молодець, збирач земель російських".

Для України Донбас стане остаточно окупованою територією, але зрештою це буде благом, тому що про жодні Мінські угоди йтися вже не може. Гачок, на який посадили Україну, буде ліквідовано. Принаймні Путін не матиме юридичних, моральних та інших прав висувати претензії Україні.