Нова міністерка юстиції - злочинниця? Президент-кримінальник уже був, - журналістка

"Я вам "прекрасного" принесла. Про кримінальну справу Ольги Стефанішиної. Яку, окрім віцепремʼєрства, нагородили ще і посадою міністерки юстиції. Ту, яка працювала з Оленою Лукаш (памʼятаєте таку?) і вони обидві підозрюються у розкраданні бюджетних коштів", - пише журналістка та письменниця Зоя Казанжи на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Вищий антикорупційний суд на 26 вересня призначив розгляд так званої "справи Лукаш" про заволодіння 2,52 млн грн, де вони обидві фігурують. А ми дивуємось, що з нами діла не хочуть мати і всі світові медіа регулярно пишуть про корупцію і крадіжки коштів тими, хто нами керує.

Данило Мокрик нагадує нам всім: "Кажуть, вже завтра Верховна Рада збирається призначити (проголосували - примітка моя) на Міністерство юстиції Ольгу Стефанішину. І я кажу, що не забуду жодного депутата, який за це призначення проголосує.

Бо йдеться про призначення людини, яка зараз перебуває під судом за обвинуваченням в особливо тяжкому злочині. Корупційному. Вчиненому під час роботи в Міністерстві юстиції під керівництвом міністерки Олени Лукаш (вона - теж підсудна у цій справі). Сам по собі цей факт означає, що є обґрунтовані підстави не лише підозрювати її у скоєнні злочину, а й обвинувачувати її у ньому.

І саме цю людину просто під час розгляду справи у Вищому антикорупційному суді збираються поставити міністеркою - ще раз вдумайтеся - ЮСТИЦІЇ. Більше нікого, бачте. Тільки Стефанішина! Я не забуду жодного депутата, який проголосує за це призначення, бо вважаю, що призначати міністеркою юстиції підсудну в особливо тяжкому посадовому злочині - це просто насмішка.

Це - не про прізвища. Не про симпатії чи антипатії. Це - про принципові речі. В таких ситуаціях людей відстороняють від посади, навіть звільняють з них - а не призначають. І ні, моє "не забуду" - це не погроза депутатам, боронь боже. Це було би сміховинно з мого боку - риторично погрожувати.

Це - обіцянка моїй аудиторії, як журналіста. Не забути я обіцяю їй, а не депутатам. І я ставитиму тим, хто за це проголосує, запитання, коли тільки могтиму. Незалежно від моїх особистих симпатій/антипатій до депутата чи депутатки чи якихось особистих стосунків із ними. Це - моя робота, як журналіста: пам'ятати і питати".