Нові ініціативи Банкової: були країною бідних - станемо країною бездомних, - Віталій Кулик

"Війна - це завжди про бідність. Бо зруйновані будинки і промисловість, бо мільйони людей опинилися просто неба й без роботи, бо тисячі - втратили годувальників і сенс життя. Що має робити держава в цьому випадку? Логічна відповідь - підтримати й допомогти. Натомість що робить українська влада?" - пише директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Країни, які переживають війну, опиняються у надзвичайно складній ситуації: людські втрати, знищення інфраструктури та промисловості, руйнування людського капіталу, втрата інвестицій у розвиток, порушення економічних зв'язків, спустошення державної казни. Як наслідок - поширюється бідність і збільшується частка населення, яка потребує соціальної допомоги.

Деякі дослідники вважають, що капітуляції настають не тоді, коли обвалюється фронт, а коли валиться тил. Коли тягар війни стає нестерпним, люди можуть погодитися на визнання втрат. Коли смерть є єдиним рятунком. В Україні донедавна існувало уявлення про те, що наша боротьба за незалежність має людиноцентричний характер. Тому ми вітаємо наших героїв, які повертаються з полону, а не відправляємо їх у табори, як це роблять росіяни. Для нас болить кожна смерть, і ми рахуємо втрати.

Але коли влада починає демонстративно заперечувати людиноцентричний характер нашої визвольної війни, тил починає просідати. Так, війна - це бідність широких верств населення. Причому, ця бідність настає дуже швидко. У відносно демократичних країнах, що воюють, влада намагається стримувати бідність, запроваджує механізми захисту та справедливого розподілу. Або принаймні дає людям можливість виживати. Тим самим створюється мотивація захищати свою країну та залишатися в ній.

Якщо влада не може нічого дати людям, які все втратили, то хоча б не повинна намагатися добити те, що якось виживає, аби потім відновитися. Натомість ми спостерігаємо вперте бажання чинної української влади завалити тил. Прикладом є законопроєкт №14005.

Колега Олег Чеславський зробив детальний правовий аналіз цієї новації. Законопроєкт пропонує інтегрувати автоматизовану систему виконавчого провадження з усіма ключовими державними реєстрами, банками та платіжними системами. Створюється розширений Єдиний реєстр боржників із принципово новими повноваженнями. В Україні зараз понад 8 мільйонів записів у Реєстрі боржників. З початку повномасштабної війни їх стало більше на 1,4 мільйона. Найбільше зросла кількість боргів за: комунальні послуги, на 30%; штрафи за адміністративні правопорушення, на 38%.

А тепер запитайте себе: хто ці боржники? Це не бізнесмени-ухилянти. Це:

1. понад 6 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, які втратили все;

2. сотні тисяч родин військових та загиблих, що виживають на мінімальні виплати;

3. мільйони українців, які втратили роботу через російські обстріли;

4. люди, чиї будинки знищені, а рахунки за "надані послуги" продовжують нараховувати.

За чинним законодавством, єдине житло боржника не може бути предметом стягнення. Це закріплено в Цивільному процесуальному кодексі та підтверджено судовою практикою. Але законопроєкт робить елегантний трюк: формально не скасовуючи цю норму, він створює механізми, які роблять її беззмістовною.

"Чим цей законопроєкт відрізняється від попередніх? Тим, що в ньому прописали, що під час війни за борги можна забрати в людини єдине житло. Це завжди було табу! І якщо зараз така бідність людей під час війни, і якщо заборгованості за комунальні платежі такі великі, то ще у людини забирати єдине житло? Це означає перетворити країну на країну бездомних. Я хочу запитати, хто сьогодні з депутатів наважиться натиснути кнопку і проголосувати за знищення останньої стабільності та можливості жити для людей", - справедливо обурювалася Юлія Тимошенко. "Батьківщина" єдина не підтримала цей законопроєкт.

І з нею важко не погодитися! Саме так і є! Ви не можете продати квартиру → не можете її заставити → не можете погасити борг менш цінним майном → рахунки заблоковані → борг зростає з пенями та інфляцією → виконавець "самостійно обирає спосіб погашення" → і раптом ваше "недоторканне" житло опиняється на торгах.

Ви можете дізнатися про те, що втратили житло, лише коли вам виламають двері і вселять нового власника. Виконавець може "неналежним чином", що йому нічим не загрожує, повідомити вас про борг. "Забути" надіслати вимогу. І вуаля - ваша хата вже не ваша. І жодного шансу на оскарження! Бо суди паралізовані і перебувають у ручному управлінні. Хитання тилу ні до чого доброго не призведе".