"Одні мріють пишатися своєю країною, а іншим досить пишатися костюмом. Якщо Крим віддати просто - то так само просто віддайте визволителю з Пскова свою машину", - Олена Кудренко

"Багатьом стало гірше після втечі Януковича. Співробітники ДАІ та поліції раніше могли дозволити собі більше (слухала скарги одного з них). "Нам дали більше роботи, і нас почали більше перевіряти, і ще якісь "європейські стандарти... тьху...", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Лікарі люто чинили спротив реформам, бо багатьом Супрун поламала схеми (слухала чиновницю Харківської міськради, яка дає інтерв'ю в лікарні, що "ми чинили спротив до останнього". Це не приховувалося).

Багато хто був незадоволений військовим збором, тому що вони "на цю війну нікого не посилали". Напевно, вперше ці люди почали рахувати податки, які тепер "платять вони", а не їхній роботодавець.

Бізнес поза політикою (це, на жаль, про них). "Ми в Білгород меблі продавали, цією війною нам весь бізнес перекрила українська влада".

Спорт поза політикою і туди ж шоу-бізнес. А за кого ж ще ці діячі голосували? ((( Як там недавно сказала Ані Лорак: "Я дерево... я птах...").

При цьому переважна більшість цього електорату не знає точної дати, коли Росія напала на Україну. Мені згадується такий собі Царьов:

- коли розпочалася друга світова війна?

- ШТО?

Багато хто з них не бачив на власні очі засідання Держдуми РФ, на якому рішення про введення російської армії в Україну було ухвалене одноголосно (дивіться. Нехай хтось зніме рожеві окуляри).

Натомість кожен вважає, що війну розпочав Порошенко. Дивним чином, виходить, до свого обрання президентом України.

Жалюгідний стан знань народу ((.

Незнання фактів, сліпа віра інформаційним вкидам, довіра до популізму – все це не робить честі нікому. Якщо ж, наприклад, говорити про ще один табір – табір опзж і Мураєва, то там усі ці дати знають, знають усі факти, але брешуть, що не бачать вторгнення агресора.

Я не знаю, що гірше – прямий колабораціонізм чи інфантилізм зеленої частини населення. І те, і те – вбиває. І те, і те – руйнує. І слабко віриться, що і перші, і другі якось брали участь у будівництві самих основ держави. Той, хто руйнує, або той, кому все одно – він не будівельник, він швидше користувач, тому йому так легко руйнувати.

Саме такий сегмент населення не вірить, що до його власного дому може постукати війна. Не в країну (її він домом, швидше за все, не вважає), а в конкретну квартиру або заміський будинок. "Це ж неможливо!"

Запитайте у донеччан, які втратили нажите – можливо чи неможливо.

А найогидніше, що сьогодні Зеленський відтворює часи Януковича, і багато його шанувальників не проти повернутися до Росії – щоб усе було як раніше.

І тоді дивіться, що виходить:

- українська армія буде зруйнована та розпродана. Знову, але ще старанніше. Тому що "друзям"-росіянам українська армія під боком не потрібна. Ми житимемо в державі без армії;

– медична система назавжди залишиться совковою. Шкода, що більшість це влаштовує (так зручніше порівнювати з європейською та плюватися на українську).

- Ми знову підсядемо на газову голку. Безперечно, такі речі наш народ і раніше навряд чи цікавили. Газ дешевший – ну і добре (хоча їм завжди буде дорого). І це пригнічує.

- швидше за все, нам змінять Конституцію, якщо ми повернемося до Росії. Де буде прописаний позаблоковий статус – і гуд бай, НАТО.

- кумирами наших дітей будуть однозначно російські низькопробні "зірки", які заради хайпу спілкуються з шанувальниками, сидячи на унітазі. Ці зірки навчать українських дітей "класти на все" (а чого ще вони можуть навчити?) Російська культура стане нашою культурою. Хоча й сьогодні не всі помічають власну деградацію, занурюючи себе у російський інформаційний простір.

- ми в осяжному "ніколи" не житимемо, як у Європі. Тому що сама Росія ніколи не буде європейською за рівнем життя (я про культуру та самоповагу взагалі мовчу). Як ми були далекі від Європи і за Януковича. І великий європейський бізнес нас оминав, і великі інвестиції теж.

Всі ці катастрофічні процеси нам наші "друзі" запровадять за "самим не можу", щоб ми вже довго не змогли піднятися. Дуже-дуже довго.

Ну і, насамкінець, така непопулярна для багатьох річ, як гордість. Це небо і земля – коли одні мріють пишатися своєю країною, а іншим досить пишатися новим костюмом. Одні наважуються підкорити світ, а другі готові віддати своє. Якщо Крим віддати просто – то так само просто віддайте визволителю з Пскова свою машину. Віддайте "другу" з Улан-Уде свою квартиру.

Віддайте!

Невже підставляти будь-якій мерзоті свою другу щоку – це для когось норма?..".