Одні військові отримують заслужену винагороду, інші – нічого. Ми не маємо бути заручниками бюрократичних примх чи чийогось незнання, пані прем'єрко, - Святослав Паламар

"Один фронт – різне ставлення. Питання до прем'єр-міністерки. Користуючись своїм правом, звертаюся до прем'єр-міністерки України із запитаннями", - пише заступник командира бригади "Азов" Нацгвардії України Святослав Паламар на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Чому для всіх нас один і той самий смертельний фронт, але ставлення держави до захисників – різне? Чому уряд демонструє зневажливе ставлення до військових НГУ? Чому воїни Збройних cил України та Національної гвардії отримують різне визнання й різну винагороду за виконання одного й того самого обов'язку – захист України, за те, що вони щодня ризикують життям і помирають за українську націю?

Це – не емоції. Це – гірка правда про системну несправедливість, про яку в уряді або не знають, або не хочуть знати.

Факт простий і ганебний: військовослужбовці Національної гвардії України не отримують грошових виплат за знищену або захоплену ворожу техніку, на відміну від побратимів зі Збройних сил України.

Станом на сьогодні виплата такої винагороди для бійців НГУ заблокована через бездіяльність Кабінету Міністрів України, який мав затвердити порядок і розміри цих виплат. Формально закон існує, але уряд уже четвертий рік повномасштабної війни не спромігся забезпечити його виконання по відношенню до Національної гвардії України.

Ідеться про закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей". Ст. 9-2 цього закону прямо передбачає виплату винагороди за знищене або захоплене озброєння і техніку противника. Закон чітко встановлює діапазон сум – від чотирьох до 300 прожиткових мінімумів. У 2025 році це становить від 12 112 грн до 908 400 грн. Але через відсутність рішення Кабінету Міністрів ця норма для військовослужбовців Національної гвардії залишається не державною гарантією, а порожньою декларацією.

При цьому Міністерство оборони України знайшло волю й механізми, щоб забезпечити виплату винагород військовослужбовцям ЗСУ за знищену ворожу техніку. Міністерство внутрішніх справ такого рішення від Кабінету Міністрів домогтися не змогло.

Результат очевидний і принизливий: одні військові отримують заслужену винагороду, інші – нічого. Ми не маємо бути заручниками бюрократичних примх, байдужості чи чийогось незнання, пані прем'єр-міністерко. І якщо вам здається, що це дрібниця – то це не так. Не вірите? Запитайте про це в бійців Національної гвардії.

Більше того, навіть застаріла інструкція МВС, яка діє ще з 2016 року і яка передбачала фіксовані, хоч і значно менші, виплати за знищену ворожу техніку, сьогодні не застосовується. Вона була ухвалена на підставі постанови Кабінету Міністрів, дію якої частково зупинено на період воєнного стану.

Це не юридична колізія і не технічний недогляд. Це пряма і відверта несправедливість, яка б'є по мотивації, ініціативі та моральному стану військовослужбовців, що підпорядковані МВС.

Прем'єр-міністерко, це зона вашої прямої компетенції й відповідальності. Свою зону відповідальності ми знаємо і тримаємо її на фронті. Тому я вимагаю не підривати віру воїнів у державу, яку вони захищають власною кров'ю і життям. Знаходячись в одному окопі, воюючи пліч-о-пліч і разом ризикуючи життям, військовослужбовці НГУ мають отримувати додаткову винагороду за знищену ворожу техніку, так само як і наші побратими в ЗСУ.

Як заступник командира по роботі з особовим складом 1-го корпусу Національної гвардії України відповідально заявляю: відсутність цієї, передбаченої законом, винагороди, ця несправедливість – усе це нещадно б'є по мотивації, бойовій ініціативі та моральному стану особового складу. За знищеного спільними зусиллями ворога одні військові отримують грошову винагороду, а інші – лише усну подяку від командирів, які самі були б раді відзначити своїх бійців, але позбавлені такої можливості через дії, точніше бездіяльність, уряду.

За наявною в мене інформацією, проєкт відповідної постанови Кабінету Міністрів України давно підготовлений, погоджений у профільних міністерствах і перебуває на розгляді у прем'єр-міністерки. Він чекає лише підпису. Вашого підпису.

Чекатиму на публічну відповідь Кабінету Міністрів України. І нам потрібні не пояснення, чому "ні", а справедливе і негайне рішення, щоб було "так". Слава Україні!".