"Одним із головних джерел фрустрації Путіна стало прохолодне ставлення Китаю до його "спеціальної військової операції", - норвезький політолог

"Щорічне засідання Валдайського дискусійного клубу за роки, упродовж яких проводилося, набуло рис урочистого засідання для західних і міжнародних експертів. Вони цінували прямий доступ до російських еліт і з традиційного виступу президента Володимира Путіна очікували почути про нові тенденції й амбіції в зовнішній політиці Москви", - пише у своїй статті норвезький політолог Павло Баєв, передають Патріоти України, та продовжує:

"Цього року мало хто з завсідних гостей наважився приїхати до Москви, а зали заміського готелю Імперіал наповнилися новими запрошеними, здебільшого — з глобального Півдня, якому, за сподіваннями Кремля, резонує антиімперіалістична риторика Путіна. Промова, яку Кремль намагався продати як настільки змістовну, що тільки глибинні дослідження зможуть розкодувати її значення, не містила жодної новини. І визнаючи початок «найнебезпечніших десятиріч з кінця Другої світової війни», Путін не став брати на себе відповідальність за те, що він явив світу цю небезпечну реальність, а поклав провину на Захід.

Суміш антизахідних кліше та розлогих цитат із творів таких російських класиків, як Федір Достоєвський та Олександр Солженіцин, у промові Путіна звучали надзвичайно нудно навіть для найлояльніших аналітиків. Але і його відповіді на кілька перших запитань (до того, як він сам помітно занудьгував) розчарували багатьох. Вульгаризми в імпровізованій мові Путіна не є чимось новим, але на цьогорічному Валдаї він пробив нове дно у вживанні висловів, характерних для міських люмпенів.

Його гнів зосередився на правилах міжнародної поведінки, вигаданих (але так і не встановлених офіційно) підступним Заходом, щоб забезпечити своє панування у світовому порядку. Рішуче стверджуючи, що Росія є великою державою та унікальною цивілізацією, Путін засудив спроби Заходу нав’язати такі правила, вдаючись до нелегітимних засобів від економічних санкцій до «кольорових революцій», і заявив, що позиція Росії має широку підтримку не лише на Глобальному Півдні, а й у антиглобалістського Заходу, який залишився вірним традиційним цінностям.

Хоча цю підтримку не можна назвати цілковитою вигадкою російського керманича, але фрустрацію у Путіна викликає непохитна підтримка нібито занепадницьким Заходом опору України проти «спеціальної військової операції» Росії. За день до Валдайського форуму президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, якого Путін був схильний зараховувати до потенційних миротворців, відвідав Київ, просидів дві години у бомбосховищі під час повітряної тривоги та підтвердив, що мир, якого хоче Путін, лише призведе до нової війни.

По правді кажучи, Німеччина була головною мішенню російського енергетичного шантажу, і Кремль чіпляється за надію, що дефіцит газу під час холодної зими змусить Берлін політично відступити у бік більш трансакційної Ostpolitik. Тим часом Міноборони РФ намагається розкрутити дезінформацію про вибухи на Північних потоках, які нібито підготував і здійснив спецзагін Королівського флоту Великобританії. Такі кричущі маніпуляції лише посилюють схильність Німеччини та Євросоюзу до конфіскації заморожених російських фінансових активів для фінансування відбудови української економіки. А це дуже засмучує московських банкірів.

Одним із головних джерел фрустрації Путіна було прохолодне ставлення Китаю до його «спеціальної військової операції», тоді як сам Путін беззастережно підтримав позицію Пекіна щодо Тайваню. На Валдайському форумі російський автократ дуже довго розхвалював російсько-китайське стратегічне партнерство і свою дружбу з президентом Сі Цзіньпіном і визнав за необхідне підкреслити, що під час візиту до Пекіна на початку лютого 2022 року він не інформував китайського лідера про рішення розпочати «спеціальну військову операцію».

Московські аналітики уважно стежили за ходом 20-го з'їзду Комуністичної партії Китаю, шукаючи будь-яких ознак намірів посилити партнерство Китаю з Росією, але не знайшли жодного. Консолідація контролю Сі над формуванням політики та усунення всіх незгодних елементів з партійного керівництва (що символізувало нахабне вигнання Ху Цзіньтао із церемонії закриття з'їзду Комуністичної партії) загалом узгоджується з уявленнями Путіна про вертикаль влади. Очевидна готовність Сі пожертвувати економічним зростанням заради жорсткішого центрального контролю над величезною державою також нагадує зміну пріоритетів Путіна з 2012 року, і якщо економісти турбуються про перспективи торговельних відносин, аналітики з питань безпеки повинні передбачити, що Китай, який перебуває у стагнації, може виявити більшу схильність до агресії, ніж динамічний Китай недавнього минулого.

Однією з тем у виступі Путіна, де його фрустрація не вилилася в різкіші слова, це балансування на грані ядерної війни. Ця тема звучала явно пом’якшено. Цілком можливо, що на деескалацію путінської риторики вплинув Китай. Перед Валдаєм Путін доручив міністру оборони Росії Сергію Шойгу здійснити серію дзвінків своїм колегам у всьому світі з попередженням про підготовку Україною до провокації «брудної бомби». Західні міністри рішуче відкинули цю інсинуацію, та й Китай на неї не купився.

Буквально тижнем раніше Путін спостерігав за черговими навчаннями стратегічних сил «Гром-2022», подібними за масштабом до тих, що проводилися на початку лютого 2022 року, але навіть «патріотично налаштованих» експертів не вразила демонстрація сили, в якій не було задіяно жодної сучасної зброї (такої як стратегічний підводний човен класу Борей). Нещодавня погроза Москви збивати комерційні супутники, що постачають розвідувальні дані в Україну, отримала належну рішучу відповідь США і жодного натяку на підтримку з боку Пекіна. Ось вам пояснення того, чому Путін на Валдаї вирішив не розповідати про космос.

Розв’язка цієї війни та її наслідки для Росії найбільше визначатимуться опором та рішучістю України. Однак слова все ще важать, а перелицювання Путіним міфів і гасел, фальш яких виявили ці вісім місяців жорсткої боротьби, стали ще одним кроком, що наближає Росію до поразки. Російський автократ може стверджувати, що оголошена ним мобілізація має народну підтримку і продукує свіжі когорти підготовлених вояків, але всі — від вищого керівництва до родин новобранців —знають, що російська армія в руїнах.

Путін продовжує проголошувати себе чемпіоном з боротьби за знищення несправедливого світового порядку, де домінує США, але натовп колишніх шанувальників порозсідався на своїх парканах і спостерігає за тяжким фіаско Путіна. Животрепетне питання, що нависло над цьогорічним вже обридлим шоу «Валдай», просте: «Ну, це вже точно було востаннє?».