Огляд Гуляйпільского та Запорізького напрямків - Костянтин Машовець

1. Противник (російські війська) намагається продовжити наступ частиною сил своїх угрупувань військ (УВ) «Восток» і «Днепр» на Гуляйпільскому та Запорізькому напрямках з очевидною оперативною метою — охопити з флангів Оріхівський район оборони ЗСУ.

При цьому, основні зусилля російського командування зосереджуються в смугах наступу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) УВ «Восток» та 58-ї ЗВА УВ «Днепр». Крім того, у наступі активно беруть участь сили та засоби 35-ї та 36-ї ЗВА УВ «Восток», а також частини та з’єднання повітряно-десантних військ (пдв) зс рф. Усіх їх можливо умовно поділити на дві оперативно-тактичні групи (ОТГ) — «Східну» (наступаючу широким фронтом, умовно — на ділянці від дороги Запоріжжя - Донецьк до району Гуляйполя, УВ «Восток») та «Західну» (наступаючу вздовж Дніпра від Кам'янського на північ, у напрямку власне Запоріжжя, УВ «Днепр»). Вони включають наступні сили та засоби:

«Східна» ОТГ

- 127-ма мотострілецька дивізія (мсд) – 114-й, 143-й і 394-й мотострілецькі полки (мсп) та 218-й танковий полк (тп) – 5-а ЗВA

- 57-ма та 60-та окремі моторизовані стрілецькі бригади (омсбр) 5-а ЗВА

- 37-ма омсбр – 36-та ЗВА

- 5-та окрема танкова бригада (отбр) – 36-та ЗВА

- 38-ма омсбр (частина сил) – 35-та ЗВА

- 69-та окрема бригада прикриття (обрп) – 35-та ЗВA

- 76-та десантно-штурмова дивізія (дшд), частина сил - пдв

«Західна» ОТГ

- 19-та мотострілецька дивізія (частина сил) – 392-й, 503-й та 429-й мсп – 58-а ЗВА

- 42-га мотострілецька дивізія (частина сил) – 291-й і 70-й мсп – 58-а ЗВА

- 7-а дшд (частина сил) - 108-й і 247-й десантно-штурмові полки (дшп) - пдв

- 45-та окрема бригада спеціального призначення (обр СпП) повітряно-десантних військ, частина сил

- 4-та військова база (ВБ, Південна Осетія) – 58-ма ЗВА

- 100-та окрема розвідувальна бригада (орвбр) – 58-а ЗВA

2. Наразі російські війська на Запорізькому напрямку, очевидно, проводять оперативну наступальну операцію фактично на суміжних флангах двох своїх угрупувань військ — «Днепр» і «Восток», з метою – охопити Оріхівське угруповання ЗСУ з флангів (західного і східного), аби створити умови, які б дозволили їм згодом, розгромити це угрупування ЗСУ й вийти з південного сходу на ближні підступи до Запоріжжя.

Для цього УВ «Днепр» силами 58-ї ЗВА, посилених частинами 7-ї дшд, намагається просунутися з рубежу Кам'янське - Степове до річки Конка і дістатися таким чином до головного рубежу оборони ЗСУ на ділянці Малокатеринівка-Комишуваха.

У свою чергу, УВ «Восток» військами 5-ї ЗВА, посилених цілим рядом сил та засобів 35-ї ЗВА та 76-ї дшд, робить подібні спроби просунутися на досить широкому фронті до рубежу Новомиколаївка — Терсянка, а також дістатися своїми передовими частинами та підрозділами району Новосолошине — Верхня Терса — Гуляйпільске — Омельник.

Протягом попередніх кількох тижнів передові частини та підрозділи 5-ї армії ворога, просуваючись у цих напрямках, змогли зайняти більшу частину міста Гуляйполе, дійти до дороги Гуляйполе-Покровське, принаймні, на ділянці від Добропілля до Варварівки. А її окремі штурмові групи просунулись вперед:

- на захід від Гуляйполя в напрямку Гуляйполе – Залізничне, а також Добропілля – Тернувате, досягши останнього

- вони також просунулися до Староукраїнки та Цвіткового

Крім того, за допомогою 36-ї ЗВА, правофлангові частини та підрозділи наступаючої 5-ї ЗВА продовжували інтенсивні атакуючі\штурмові дії в напрямку Єгорівка — Данилівка та Вишневе — Новоолександрівка, намагаючись таким чином прорватися з півдня до Покровського.

У смузі 58-ї ЗВА ворог зумів просунутись у напрямку Степове — Павлівка (до 1,5 км), намагався закріпитися у Лук'янівському та Приморському, аби в подальшому продовжити наступ в напрямку Григор'євки та Комишувахи. З цією метою, штурмові групи противника зі складу його передових частин й підрозділів здійснювали активні атакуючі/штурмові дії на північ від Степногірська в напрямку Степногірськ – Веселянка та в районі Приморського в напрямку Приморське – Річне.

Однак, у цьому сенсі, російськи війська змогли досягти певного успіху (і то, виключно у тактичному сенсі) лише на окремих ділянках смуги наступу його 5-ї ЗВА, на захід і північний захід від Гуляйполя. Її окремі й досить дрібні штурмові групи прорвалися до Тернуватого, Залізничного та Староукраїнки.

Але, на правому фланзі смуги 5-ї ЗВА противник не мав успіху (бої за Данилівку та вздовж рубежу Олексіївка-Орестопіль продовжувались без значного просування його підрозділів).

Разом з тим, кілька діб тому, очевидно, ЗСУ розпочали низку контратакуючих дій на цілому ряді ділянок смуги наступу 5-ї ЗВА противника, щоб зупинити подальше просування її передових частин і підрозділів, а також здійснили контратаки в смузі 58-ї ЗВА противника. Зокрема:

- У районі Тернувате, ймовірно, передові підрозділи російських військ внаслідок цих контратак ЗСУ були змушені відступити на південь, до річки Гайчур, залишивши саме Тернувате, куди вони прорвалися кілька днів тому

- У районі Залізничного, Староукраїнки та Цвіткова, очевидно, ЗСУ зуміли також «зачистити» кілька дрібних штурмових груп ворога.

- У районі Лук'янівського, на північний схід від Степногірська, очевидно, ворог був змушений відступити на південний захід, залишивши свої передові позиції в районі села, що дещо покращило позицію передових підрозділів ЗСУ в районі самого Степногірська.

3. Однак, численні повідомлення про нібито «прориви на 16 км», здійснені ЗСУ, зокрема на правому фланзі смуги 5-ї ЗВА ворога та в смузі його 36-ї ЗВА, я поки що не можу, а ні підтвердити, а ні спростувати, банально через відсутність надійної, перевіреної інформації з цього питання.

Очевидно, контратакуючі дії передових підрозділів ЗСУ у смузі наступу російської 5-ї ЗВА мають досить обмежений розмах і масштаб, і, очевидно, мають своєю метою, ймовірно, лише ліквідацію «інфільтрованих» у їхні бойові порядки малих піхотних груп ворога, а не проведення глибоких (нехай, навіть, у тактичному сенсі) наступальних дій. Тому, як на мене, очевидно, що з цього приводу, ще дуже зарано робити якісь остаточні висновки відносно «подальших перспектив» цих дій ЗСУ.

Навпаки, загальна оперативна ситуація на цих напрямках, як на мене, не виглядає особливо оптимістичною. Так, за останні півтора тижня наступ російських військ у районі Гуляйполя та на північ від нього суттєво сповільнився, як і в смузі його 58-ї армії. Однак протягом попередніх двох місяців наступальних боїв російські війська на цих напрямках й ділянках досягли достатньо вагомих успіхів, майже наблизившись впритул до створення передумов, необхідних їм для проведення оперативної наступальної операції на цьому напрямку вже літом нинішнього року, причому, з досить очевидними цілями — розгромом Оріхівської групи військ ЗСУ та проривом на ближні підступи до Запоріжжя з південного сходу.

Тому ЗСУ, очевидно, доведеться докласти значних зусиль, щоб гіпотетична Оріхово-Запорізька наступальна операція російських військ, разом із подібною їй Слав'янсько-Краматорською операцією, під час їх літньої кампанії 2026-го року, отримали би мінімальні шанси на остаточний успіх.

Джерело