Огляд Покровського напрямку, - Костянтин Машовець

Командування угруповання військ (УВ) противника "Центр" продовжує реалізацію свого задуму (плану) щодо району оборони Збройних Сил України в місті Покровськ та його околицях. Основне завдання, яке зараз вирішують російські війська на цьому напрямку – обхід міста з південного заходу та заходу.

Для цього на Покровському напрямку він ввів у бій основні сили двох загальновійськових армій (2-ї та 41-ї ЗВА), а також придані до них ряд частин та з'єднань. У зв'язку з цим, очевидно, протягом останніх 5-и діб противник зіткнувся з низкою труднощів, але продовжує вперто, незважаючи на втрати, "тиснути" у потрібному йому напрямку, поступово досягаючи мінімальних тактичних успіхів на низці ділянок та напрямків.

Середньодобовий темп наступу росіян на Покровському напрямку становить приблизно до 1-1,2 км на добу, рідко перевищуючи цей показник. Бувають дні, коли він не перевищує 0,5 км на добу.

Водночас частини та з'єднання УВ противника "Центр" ведуть наступальні бої в районі міста Торецьк (51-ша ЗВА), активно діють на Новопавлівському напрямку (90-та танкова дивізія\тд 41-ї ЗВА та частина сил 51-ї ЗВА) та ведуть наступальні/штурмові дії в напрямку району Єлизаветівка - Баранівка - Водяне Друге - Малинівка, на північний схід від Покровська та Мирнограда.

Власне, на Покровському напрямку обстановка за 22.01 – 27.01.2025 суттєво не змінилася, проте за цей час противнику все ж вдалося досягти певних тактичних успіхів, зокрема:

- Передовим підрозділам 74-ї та 55-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 41-ї ЗВА противника, вочевидь, вдалося розширити свій клин між Нововасилівкою та Піщаним, перерізавши дорогу Покровськ - Межова, захопивши село Котлине та розпочавши бої за село Удачне. Вони, навіть, значно просунулися на північ, ЗА ДОРОГУ. Однак їхні спроби зайняти село Звірове на своєму правому фланзі, судячи з усього, поки що залишаються безуспішними, і це певним чином стримує дії російських штурмових груп, які діють саме ЗА ДОРОГОЮ.

- Передові підрозділи зі складу 90-ї тд 41-ї ЗВА, за підтримки ряду частин та підрозділів зі складу 2-ї ЗВА (433-й мотострілецький полк/мсп зі складу 27-ї мотострілецької дивізії\мсд, а також 30-та омсбр, введена у бій) після захоплення Нововасилівки вели бої за село Успенівка, намагаючись забезпечити цей клин з півдня та південного заходу шляхом просування до села Новоолександрівка. Однак досягти значних успіхів їм поки що не вдалося, ведучи вперті бої з українськими військами, що обороняються в районі Успенівки. «Царського ставка» і села Удачне

В цілому на даному етапі на південь і південний захід від Покровська противник прагне активно діяти на двох основних напрямках - прорвати якомога далі на північ в напрямку Новотроїцьке - Гришине (тобто перерізати обидва основні комунікації, що ведуть з Покровська на захід і південний захід, і він вже перерізав одну, обходячи його із заходу і південного заходу...), і просунутися якомога далі на захід по обох берегах ріки Солона (очевидно, тим самим забезпечуючи флангову стійкість цього вклинення).

Що стосується дій противника на ряді інших ділянок Покровського напрямку, то вони характеризуються очевидним спільним «оперативним» зв'язком з діями військ 41-ї та 2-ї ОА на «напрямку головного удару» (НГУ). Зокрема:

- Передові підрозділи 35-ї омсбр 41-ї ЗВА та 506-го мсп 27-ї мсд противника продовжують свої спроби прориву в напрямку Зелене – Чунишине, а також Даченське – Чунишине, поки що безуспішні.

- 137-ма омсбр 41-ї ЗВА та 589-й мсп 27-ї мсд майже на регулярній основі атакують у напрямку Миколаївка – південна околиця Мирнограда, з таким же результатом

- Основний допоміжний удар, очевидно, наносять «вільні артисти» з 5-ї омсбр 51-ї ЗВА, перегруповані сюди з колишнього Курахівського напрямку, в компанії кількох мотострілецьких полків територіальних військ зі складу 41-ї ЗВА, по головній дирекції Воздвиженка - Малинівка на північний схід від Мирнограда і Покровська. За цей час вони встигли просунутись ще на кілька сотень метрів у бік дорожньої розв'язки на дорозі Покровськ-Бахмут, але не змогли поки взяти ані Баранівку, ані Єлизаветівку, ані не перерізати власне саму рокаду

У всіх трьох випадках явно йдеться про сковування основних резервів (бажано, звичайно, на оперативному рівні) українського угрупування військ, що діє на Покровському напрямку. Причому такий «рівний» розподіл додаткових «активних» ділянок практично по всьому його фронту аж ніяк не випадковий. Ворог усвідомлює проблеми з особовим складом у передових українських частинах та з'єднаннях і тому прагне максимально розтягнути по фронту «допоміжні» сектори своєї наступальної діяльності, щоб таким чином вирішити двуєдине завдання – як зв'язати українські резерви, так і намацати «на майбутнє» цілком можливі «слабкі місця» в системі оборони Збройних Сил України на Покровському напрямку (цього разу з прицілом на обхід та охоплення району оборони в місті з північного сходу та півночі).

На даний момент очевидно, що ситуація на Покровському напрямку в майбутньому буде визначатися декількома факторами:

- Чи зможуть ЗСУ утримати під своїм контролем населені пункти Удачне та Звірове чи ні (фактично це питання про те, чи буде успішною спроба ворога обійти район оборони в місті, а саме з південного заходу, чи вдасться хоча б зупинити таку спробу).

- Ефективність дій російських військ на ряді інших, «допоміжних» напрямків (насамперед в районі Воздвиженки). Це найбезпосереднішим чином буде пов'язано зі сценарієм подальших дій противника по відношенню до всього району Покровської оборони Збройних сил України

- Ну і здатність командування Збройних Сил України не тільки тримати під своїм контролем дорогу Покровськ - Павлоград, а й його здатність відтіснити ворога назад, на південь від дороги Покровськ - Межева.

Поки що успішна реалізація Збройними Силами України всіх цих трьох завдань виглядає, скажімо так, проблематично. Ворог має значну перевагу у двох факторах – кількості штурмової піхоти та кількості артилерії та боєприпасів до неї. Обидва чинники ворог прагне реалізувати "в повній мірі".

Хоча, звичайно, у цьому плані тотальний перехід противником на Покровському напрямку від масованих атак/штурмів (взводами, а то й ротами), іноді навіть із більш-менш пристойною кількістю важкої бронетехніки, до методики «безперервного просування малими піхотними групами» (по суті, штурмовими відділеннями по 8-10 «морд») також варто вважати не дуже обнадійливим фактом для росіян.

Цілком можливо, що з огляду на подальший розвиток обстановки на Покровському напрямку, командування УВ «Центр» противника, певним чином, вичікує свій час. Оскільки, об'єктивно кажучи, для того, щоб відносно швидко та ефективно захопити весь Покровський район оборони ЗСУ, ворогу явно потрібно буде "обійти та оточити" місто не лише з південного заходу чи навіть із заходу. Те ж саме доведеться робити зі сходу і півночі (що явно має на увазі бої за Мирноград, Новоекономане і прорив в район Родинське). І це очікування «погоди біля моря» чітко зумовлене роздумами командування противника на тему «подальшого використання накопичених оперативних резервів» (частина військ 51-ї ЗВА, 15-ї омсбр 2-ї ЗВА, 348-го мотострілецького полку та низки інших бригадно-полкових формувань)

Не сперечаюся, можна, звичайно, обійтися і без цього, вперто прогризаючи оборону Збройних Сил України на південь і південний захід від Покровська виключно в оперативній побудові, яка на даний момент вже існує, у міру необхідності, лише посилюючи її додатковими формуваннями. Втім, це явно до того моменту, поки «гризеться» і поки є чим заплатити за таке сумнівне задоволення. Більш того, очевидно, що навіть введення в бій основної маси резервів Основних військ «Центр» в смузі 41-ї ЗВА (в тому числі і 90-ї тд) навряд чи змінить цю парадигму. Інша справа - раптовий і в зручний момент перехід до наступу силами цих самих резервів на схід і північний схід від Покровська. Питання лише в тому, коли це варто робити, а коли не варто...

Більше того, накопичених резервів може й не вистачити на повторення «південного прориву». Бо якість процесу «відновлення боєздатності» російських формувань виведених для цього з першої лінії часто, скажімо так, останнім часом, виглядає сумнівно. В цьому сенсі, прикладів достатньо – починаючи із 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), закінчуючи рядом формувань 3-ї ЗВА противника.

Російське командування не може не розуміти того, що захопити Покровськ таким же чином, як вдалося захопити Селідово, тобто шляхом інфільтрації та просочування «малих піхотних груп» у місто через неприкриті ділянки української оборони ВЖЕ не вийде.

Джерело