Огляд світових новин від Свирида Опанасовича

На чому ми спинилися?... Ага! Дід учора зупинився посеред вод світового океану, де флоти США та їхні союзників ізнивають в нетерплячому очікуванні московських гостей. І для флоту РФ це дуже погана новина. Бо як то кажуть, «в море ветер, в море буря, в море воют ураганы, в синем море тонут лодки и большие корабли, хахаха!».

Таким чином, українсько-російська війна стрімко набуває глобального масштабу при приблизно такому розкладі сил: за Україну – всі передові держави сучасності, за Росію – нема дурних.

Сполучені Штати явно не жартують і одночасно розв’язали оголтєлу інформаційну кампанію. Бо навряд чи це совпадєніє, але цими днями в Сполучених Штатах відбулася прем’єра документального фільму «Навальний». Сюжетна лінія якого крутиться навколо знаменитих розстежень Bellingcat по його отруєнню. Кажуть, що фільм дуже яскравий і талановитий, йому цілком світить Оскар і це не просто болісний удар по самолюбію Хуйла. А і прямий натяк на іллюзорність міцності російської держави. Навіть елітні спецслужби якої недолугі, рукожопі та неймовірно тупі.

Словом, американці схоже взялися за Хуйла серйозно і не лише тому, що Україна настільки близька й дорога Байдену та американським конгресменам. Очевидно є тут і інший розрахунок. Дід, наприклад, не виключає, що усе це робиться з прицілом на Китай, у відносинах із яким у США останнім часом намітилися нєкоторі шероховатості. А щоб американські делегації почувалися на переговорах із китайськими партнерами впевненіше, було би не зайве аби Америка перед тим когось потужно та ефективно відхерачила. А для цього кращої кандидатури, ніж Хуйло, й не придумати. Тим більше він сам наривається.

Хуйло, судячи з усього, явно не очікував від американських партнерів такої свірепості. Тим паче не очікував, що країни НАТО проявлять одностайність. І вже зовсім не ждав, що західні держави наввипередки почнуть накачувати агресивну українську воєнщину новітніми видами летальної зброї в невиданих досі масштабах. Шо же дєлать?

Гадати, як поступить Хуйло, марна справа, але дід ще раніше колись писав, що загнана в угол криса може пуститися у всі тяжкі. І зробити щось вопіюще. Наприклад – погодитися на пряму зустріч із паном Зеленським. Досі про перспективи такої зустрічі смішно було навіть говорити, але ось учора унила лошадь Лавров раптом печально бовкнув: «Если Зеленский хочет обсудить с властями России друсторонние отношения, его готовы принять Москва, Петербург и Сочи». Опаньки!

Ця зовні легковажно-зневажлива заява Лаврова означає лише одне – Хуйло реально в отчаянном положенії. У пошуках виходу з якого готовий піти навіть на таке нечуване приниження, як зустріч із Зеленським.

Тепер дід скаже таке. Знаю, що прибічники чинного президента люди дуже ранимі. І будь-яке криве слово на його адресу сприймають болісно. Тому постараюся бути гранично коректним. Ми бачили неодноразові спроби пана Зеленського напроситися на двосторонню зустріч із Хуйлом. Бачили також і несвоєчасні та недоречні заяви, які він виголошував і які ішли всупереч діям США. Котрі в повний зріст впряглися захищати Україну від московських агресорів. І навіть учора пройшла інформація про якусь суперечку пана Зеленського із містером Байденом, у якій пан Зеленський запевняв містера Байдена, що США вірогідність вторгнення Росії перебільшують. Бо за його даними ситуація далеко не така загрозлива...

Так ось.. Якщо пан Зеленський усе це каже не понарошку, і якщо все це не погоджена із американцями підступна гра по подальшому введенню Хуйла у заблуждєніє, то в такому разі пану Зеленському летіти у Москву, Петербург чи Сочі по-доброму дуже не раджу.

Якщо ж пан Зеленський до добрих порад небайдужих громадян не дослухається і всупереч рекомендаціям наших союзників таки полетить до Хуйла, то і в такому разі катастрофи для України не станеться. Просто доведеться докласти більше зусиль на виправлення косяків чинного президента. Але от усе його подальше президентство, після контакту з Хуйлом, стане таким же безрадісним, вбогим та жалюгідним, як статеве життя Яременка. Подумай-те.

Тим часом Армія України продовжує дивувати фінансові департаменти міністерств оборони країн-членів НАТО. Бухгалтерії в тих міністерствах ніяк не можуть збагнути - ну звідки у такої відносно невеликої армії такі апетити? Скільки їй не дай тої зброї, техніки й амуніції – усе українській Армії мало. Бо очевидно не знають у тих міністерствах про головний пункт таємної військової доктрини ЗСУ. Згідно з якою, в українському війську, починаючи від рядового бійця, від взводного, ротного й батальйонного рівнів і до всієї Армії у цілому, обов’язково має бути ничка.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, плекаємо Армію та бережемо своє й оточуючих фізичне і душевне здоров’я.