Огляд світових новин від Свирида Опанасовича

Доброго здоров'я, друзі! Продовжуєм огляд останніх подій і нагадаю, на чому ми вчора спинилися. Так... на чому ж ми зупинилися... зараз гляну... ага! На постаті розхристаного і прекрасного прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, який спускається у Борисполі по трапу літака із червоною папкою в руці.

Власне, візит глави британського уряду в Україну логічно розглядати разом із візитом глави уряду польського. Бо обидва прем’єри поспішили до нас не просто так. А, як дід сильно підозрює, Лондон і Варшава відгукнулися на прохання президента США Джо Байдена. Котрому доповіли, що його український колега, пан Зеленський, чогось рознервувався й несе околєсіцу. От пани Джонсон та Моравецький і заспішили до Києва з метою привести до тями та вселити у нашого соплезубого тигра спокій і впевненість.

Втім, обидва прем’єри переслідували, окрім названої головної цілі, і кожен свою мету. Так, містер Джонсон під час перебування в Києві зумів таки вліпить жорсткого ляпаса Москві, а пан Моравецький, своєю чергою, не відмовив собі у задоволенні, аби підковирнуть Берлін. Його заява, що не можна однією рукою допомагати Україні, а другою заряджати зброю Хуйлу, з якої він потім стрельне по Україні та всій Європі, безперечно була в Берліні почута. І будем сподіватися, матиме хренові для Хуйла наслідки.

Якого ж ляпаса відвісив Москві Борис Джонсон дідусь розповість трохи нижче, а поки кинемо уважний погляд у темний глухий закут планети. Де затихарилося і злобно-перелякано зиркає оченятами очманіле Хуйло.

Гопнік Хуйло, котрий наїхав на США та НАТО зі своїм дурним ультиматумом, явно не чекав, що Вашингтон відповість настільки брутально, а головне – масштабно. Вже цілком очевидно, що Сполучені Штати скористалися необачним вибриком Москви, щоб перехопити ініціативу. І тепер херачать Вову Хуйла його ж оружієм, а на кожну істеричну заяву Москви, що Росія не збирається ні на кого нападать, слідує цинічно-хамська відповідь Вашингтона «А ви докажітє».

Хуйлу канєшно же обідно. А головне - непонятно шо робить? Війська у бік України усе ще рухаються, але нападать на Україну буде очінь больно і не факт, що успішно. Та й кораблі РФ у міжнародних водах ще бовтаються, але в акваторію Карибського моря їм путь закрит. Тим більше, Куба навідріз відмовилася, і навіть Ніколас Мадуро в разговорі з послом РФ у Венесуелі Сєрьогою Мелік-Багдасаровим отчотліво проізньос «Na hui nada?». Таким образом авантюра Хуйла учудить світову кризу в стилі 1962 року завершилася не розпочавшись, тож російські кораблі взяли лєво руля та подалися в Середземне море. Тіпа на ученія. Ну але ж там уже стоїть новенький норвезький фрегат «Фрітьоф Нансен». За яким у ранковому тумані вгадується громадний силует авіаносця «Гаррі Трумен» на чолі ударної групи ВМФ США. Американські моряки сильно тепер ризикують повмирати спостерігаючи за ученіями російського флоту зо сміху.

В цих умовах Хуйлу конче потрібно вихолостити наступальний порив США продемонструвавши, що Вашингтон не користується одностайною підтримкою навіть у НАТО. Це заданіє було поручене російським послам, які хвацько взяли під козирьок та продемонстрували традиційні для московської дипломатії нахрапистіть, галасливість і безтолковість. Часткового успіху було досягнуто лише в Римі та в Будапешті, але лише часткового. Бо італійський перм’єр Маріо Драґі навідріз відмовився летіти в Москву, пославшись, що він зайнятий і старенький. Але посол РФ Сєрьога Разов навколішках повзав та цілував Маріо черевики, аж поки роздратований Драґі погодився Хуйлу зателефонувати. Після телефонного дзвінка італійського прем’єра Хуйлу у Вашингтоні різко погіршився настрій в сеньори Маріаджели Дзаппії. Котра працює там послинею Італійської Республіки, і яку тут же викликали в Держдеп США та поговорили з нею за зачиненими дверима.

Значно драматичніше розгорталися події в Будапешті. Тамтешній прем’єр Віктор Орбан свято дотримується віковічних традицій угорських політичних еліт, тому в кожній зовнішньополітичній ситуації швидко і рішуче робить єдино неправильний вибір. Тож коли в Хуйла виникла потреба продемонструвати світу, що і серед країн НАТО у нього є спільники, дружина Віктора Орбана, пані Аніко Леваї, звично почала складати чоловікові у валізу шкарпетки. Поміркувавши, поклала туди й труси.

Віктор Орбан полетів у Москву, але відчуваючи на своєму загривку важкий погляд містера Байдена, улесливо йому вклонився і змовницьки підморгнув. Тобто коли Обран піднімався на борт урядового літака, угорська газотранспортна мережа вперше запрацювала в режимі подачі газу в Україну. Ставши таким чином додатковим джерелом газопостачання на випадок аварійних ускладнень з Хуйлом.

Цей підлий крок угорського партнера Хуйло звісно помітив. І належно оцінив. В Угорщині досі ядуче коментують фотографію, на якій Хуйло розмовляє з Обраном із дистанції метрів у десять, бо йому навіть стояти поряд із вертлявим мадярським прем’єром протівно.

Втім, сам Орбан Хуйлу не сильно і потрібен, йому треба було мати інфопривід, аби порадувати прогресивне людство черговим потоком ахінеї. Що він і зробив, у черговий раз стривоживши населення мальовничого молдовського міста Бендери. Мешканців якого дідусь просить не хвилюватися, бо коли малообразоване Хуйло каже «бендєровцы», то він має на увазі не вас, а нас. Ну а нас такі заяви Хуйла не лякають, а лише смішать, бо ми маємо чим йому відповісти.

Таким образом, блеф Хуйла із наїздом на Україну, США та НАТО на сьогоднішній день ще далеко не вичерпався. Але перші результати вже проявилися. Серед них:

- Армія України впевнено піднімається в рейтингу найбільш потужних і найкраще озброєних армій Європи та світу. Ще кілька таких блефів Хуйла і Армія України увійде нарешті у трійку найпотужніших армій планети, посівши гідне місце поряд із США та Китаєм;

- щоправда, охоти блефувати в Хуйла надалі може й не виникнути – США своїм оголтєлим наступом зробили йому болісне щеплення. Проте, наскільки їхня вакцина «overreaction» виявилася ефективною покаже час.

- Протягом останніх двох місяців стільки говорилося про НАТО і Україну, Україну і НАТО, Україну в НАТО, НАТО в Україні, і НАТО в кожну хату, що вже навіть Хуйло про це заговорив, як про щось вполнє реальне. Та й громадська думка у країнах НАТО до такої перспективи потроху призвичаюється.

- Ідея створення малого НАТО у складі УПА (Україна – Польща – Англія) несподівано зайшла і має перспективи. Дід поки не коментуватиме цю ідею, там є над чим працювати. Але як спосіб додатково потроллити Хуйла та привчити його до тревожної мислі, що все пропало і йому гаплик, УПА цілком годиться.

На цій бравурній ноті варто було б і завершувати, але дід обіцяв розповісти про ляпас містера Джонсона Хуйлу.

Так ось, провівши переговори з паном Зеленським, Борис Джонсон глянув на годинника натякаючи, що досить базікати. Пора! Та сівши у кортеж обидва поїхали до Софійського собору.

Відвідання у цих умовах британським прем’єром Софії Київської для Хуйла удар іще болісніший, ніж зброя Армії України. Адже це прямий натяк, що майже тисячу років тому, коли на місці сучасної Москви ще лише комиші і реп’яхи росли, у Києві вже стояв величний собор.

Дідусь впевнений, що Борису Джонсону провели гарну екскурсію, там чудові гіди із прекрасною англійською. І мабуть, серед іншого, розповіли про Едуарда Вигнанця, якого ще маленьким колихав у Києві на колінах Ярослав Мудрий та казав майбутньому королю Англії усі-пусі. Мабуть же розповіли і про дружину Володимира Мономаха Ґіту Уессекську, яку було поховано поряд із чоловіком якраз у Софії Київській. Тобто, традиції нашого партнерства з Англією були закладені ще тоді, коли предки москвичів жили у дуплах дерев.

Дідусеві дуже кортить розгорнути цей історичний екскурс, але стримаюся. Дозволю собі лише нагадати, що Софія Київська – то не тільки наша історична й культурна святиня. То ще й пам’ятник небайдужим громадянам минулих століть. Чому? А ось чому.

Коли ви оглядатимете древню кладку собору згадайте, що кожен камінь, кожна плінфа там клалася руками, які перед тим тримали спис, меч або пращу. Софію будували люди, які перед тим героїчно відстояли Київ від навали печенігів 1036 року. І перші місяці обороняли столицю без князя – Ярослав Мудрий із військом знаходився тоді у Новгороді. Тож наші небайдужі предки самі зорганізувалися та самі тримали оборону від страшного ворога. І вистояли. Втім, про знамениту оборону Києва 1036 року дідусь детально оповідає в «Історії України від діда Свирида», вибачте за повторення.

Але візит Джонсона до Софії дуже важливий, адже історичний аспект у протистоянні із Москвою далеко не другорядний. Історичний фронт не менш важливий, ніж політичний чи дипломатичний, і це, як виявилося, чудово розуміє й Борис Джонсон. Не даремно ж він випускник Ітонського коледжу.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, допомагаємо Армії і знаючи свою Історію впевнено дивимося в майбутнє.