
"Заступник міністра оборони Польщі Марцін Оцепа у вівторок на лекції в Гірничо-металургійній академії: "Ймовірність того, що найближчим часом Польща стане учасником війни, є дуже високою. Занадто висока вона, щоб ми розглядали цей сценарій як гіпотетичний. ...Також є дуже високою ймовірність конфлікту Китаю зі США. ...Війна в Україні набуде ключового значення для планів Пекіна. Це стосується не лише їхніх рішень щодо Тайваню". От ми й прийшли до того, що від перемоги ЗСУ залежить доля всієї планети. Те, що в лютому-березні ми писали в мотиваторах, аби підтримати дух спротиву і залучити допомогу світу", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Зараз це звучить так само пафосно - але це вже визнаний факт. Якщо нашої перемоги (при тому достатньо швидкої, би не відволікати ресурси НАТО надовго) не буде - Пекін наважиться скористатись моментом щодо Тайваню. США змушені будуть вписатись. Цим моментом з високою ймовірністю спробує скористатись і Пхеньян, що вже нахабно випробовує ракети (поки не ядерні) в напрямку Японії, але озвучує погрози і на адресу США.
На горизонті дійсно маячить глобальна система війн.
І перепона цьому тільки одна: ЗСУ за максимальної допомоги союзників швидко вирішують проблему агресивної Росії, Росію швидко демонтують і її коштом компенсують втрати європейських економік. НАТО мобілізується вивільненими ресурсами в напрямку Китаю. Китай оцінює оновлені ризики і нічого не робить (тільки пробує підгребти частину колишньої РФ). Світ знов застигає у відносній рівновазі.
Це, звісно, дуже спрощена схема - але країни НАТО, як бачимо, вже орієнтуються десь саме в цьому напрямку. І Кремль теж в курсі перспектив - інакше би в них не стала лейтмотивом тема Гааги для всіх".
Понад 3 роки підрозділ (у різних статусах, від роти до полку) вирішує важливі тактичні та стратегічні завдання на Донбасі. Полк бере початок із РУБАКу, а нині входить до складу 11-го армійського корпусу оперативного командування «Схід». 432 ОПБпС стабі...
Складно уявити двох настільки різних політичних діячів, як Кирило Буданов і Давид Арахамія. Вони різні за характером, манерою поведінки та стилем роботи. Але головне – принципово різними є джерела їхньої політичної ваги й механізми впливу на президента...