"КГБ в особі Паші-Мерседеса свого часу, фактично, благословило маніяка Онопрієнка вбивати українців?Паша-Мерседес в інтерв'ю кумі Путіна Оксані Марченко з почуттям глибокого задоволення розповів, як приймав сповідь в маніяка Онопрієнка. Відпустив тому гріхи і відпустив вбивати далі, лише попередивши маніяка, що як той продовжить вбивати, то найпевніше його впіймає міліція", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"З точки зору церковних догматів нічого видатного не сталось: християнські священики всіх конфесій мусять приймати сповіді і в маніяків теж, і відпускати гріхи мусять (хоча священники все ж в праві відмовити у відпущенні певних гріхів та в певних ситуаціях). Так що тут все як має бути.
Проблема в іншому: в тому, що Паша-Мерседес зараз відкрив таємницю сповіді. Цим він здійснив смертний гріх. Принаймні, в католицтві за таке відлучають від церкви автоматично, без постанови суду. Навіть термін є спеціальний для такого: відлучення latae sententiae.
Але, звісно, для РПЦ як підрозділу КГБ таке було би абсурдно. Вони апріорі розглядали сповіді як джерело агентурних даних та підстав для допитів і арештів.
Однак тоді особливо мерзенним виглядає те, що на підставі сповіді агент КГБ не здав маніяка відповідним органам. Тобто, це можна сприймати як легітимізацію з боку КГБ права маніяка вбивати українців цілими родинами. З такими одкровеннями дійсно доводиться визнати, що в чомусь нікчемний і лицемірний до краю проєкт Марченко "Паломница" таки може бути корисним. Хоча би отакими відомостями".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
22 липня за новим церковним календарем (4 серпня за старим) - день пам'яті святої рівноапостольної Марії Магдалини, однієї з дружин-мироносиць. У народі день отримав назву Марія Ягідниця. За старим календарним стилем - день пам'яті священномученика Пан...
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
