Підрив "потоків": Хто автор диверсії на російських газопроводах?

Наприкінці минулого року в західних ЗМІ з’явилися публікації щодо результатів розслідування диверсій на газопроводах «Північний потік» і «Північний потік-2» у Балтійському морі, які сталися 26 вересня. Вони з’явилися майже одночасно з кепкуваннями кремлівського фюрера 22 грудня щодо нерезультативності західних розслідувачів у встановленні авторства диверсії. Суть публікацій із посиланнями на анонімні джерела в урядових колах окремих західних країн зводилася до того, що, мовляв, даремно Росію звинувачували. При цьому посилалися на «деяких західних керівників», «численних офіційних осіб», «одного офіційного представника», «23 дипломати і розвідники з дев’яти країн» тощо. Резюме: кількамісячне розслідування не підтвердило російського авторства диверсії. Як і не вказало на будь-яке інше.

Припускаю, що подібного роду публікації інспіровані з Москви на тлі традиційного небажання низки західних столиць називати речі своїми іменами. І якраз паралельним треком напередодні Нового року з’явилася інформація про готовність оператора «Північного потоку» відремонтувати пошкоджені труби, що обійдеться в якихось 500 млн дол. США. Отже, сподівання на відновлення бізнесу з Росією як зазвичай, попри війну в Європі, розв’язану РФ проти України, бажання заплющити очі на погрози з її боку європейцям не полишають декого в західних столицях.

Морські диверсанти на «потоках»: перші прізвища

12 жовтня 2021 року на І конференції з питань морської безпеки «Азов-2021» Центром глобалістики «Стратегія XXI» було представлено доповідь «Прихована діяльність ВМФ Росії в зоні трубопроводу «Північний потік-2» на стадії його завершення». Її було присвячено розвідувальним можливостям, що можуть створюватися Росією з використанням цивільної газотранспортної інфраструктури.

Інший важливий аспект доповіді полягав у тому, що під час добудови «Північного потоку-2» (ПП2) у коридорі обох газогонів з’явилися військовослужбовці спеціальних військових підрозділів ВМФ РФ, функціонал яких не відповідає як характеру робіт із прокладання газопроводу, так і виконанню охоронних функцій.

Спостереження за діяльністю в зоні будівництва засвідчили, що на завершальному етапі робіт із добудови газопроводу ПП2 (з 10 квітня до 30 серпня 2021 року) в зоні їхнього виконання були помічені та ідентифіковані військовослужбовці окремих спеціальних частин Військово-морського флоту РФ, зокрема:

• група з чотирьох осіб Головного управління глибоководних досліджень (ГУГД) МО РФ, з головного підрозділу, що базується в Петергофі;
• група із семи осіб 313-го Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Балтійського флоту ВМФ РФ, що базується в м. Балтійськ Калінінградської області;
• група із семи осіб 342-го аварійно-рятувального загону Балтійського флоту ВМФ РФ з Балтійська.

З перелічених військовослужбовців у кількості 18 осіб було утворено зведений загін спеціального призначення, який перебував почергово на борту цивільних суден — буксира «Капитан Беклемишев» і багатофункціональних аварійно-рятувальних суден «Спасатель Карев» і «Бахтемир». Факт їхнього перебування було заборонено фіксувати в бортових документах суден. Користування месенджером WhatsApp та іншими західними месенджерами було суворо заборонено, використовувався лише російський Telegram.

Моніторингова група, задіявши можливості SIGINT та OSINT, ідентифікувала лише двох осіб із числа командного складу зведеного загону, оскільки саме вони тримали зв’язок із берегом. Це капітан-лейтенант Грінько Андрєй Борісовіч (позивний «Моргуновский») з 342-го аварійно-рятувального загону та начальник водолазної станції 313-го Окремого загону спеціального призначення по боротьбі з підводними диверсійними силами Іванов Алєксандр Сєргєєвіч (позивний «Громов»). Ці дві встановлені особи є ниточкою, що веде до вибудованого Росією ланцюжка підготовки до диверсійних дій на Балтиці проти об’єктів критичної підводної інфраструктури країн — членів НАТО та ЄС.

Дивні переміщення

Хронологія виконуваних зведеним загоном робіт невстановленого характеру така:

• 10 квітня: на борт БФАРС «Спасатель Карев» катером з Калінінграда доставлено зведений загін військовослужбовців разом із громіздким багажем;
• 14 квітня: загін приступив до виконання підводних робіт невстановленого характеру;
• 21 квітня: вночі групу із семи військовослужбовців з борту БФАРС «Спасатель Карев» було пересаджено на БФАРС «Бахтемир» з використанням катера Bercut L-DC Arctica разом із спеціальним вантажем (ящики вагою понад 100 кг). Удень вони приступили до виконання підводних робіт невстановленого характеру;
• 8 травня: БФАРС «Бахтемир» прямував у бік Калінінграда й отримав на рейді порту вантаж невстановленого характеру від судна постачання Балтійського флоту «Ясный». Операція здійснювалась у нічний час. Тобто вантажовідправник і вантажоотримувач намагалися діяти максимально приховано;
• 24 червня: група перемістилася з борту БФАРС «Бахтемир» на борт буксира «Капитан Беклемишев»;
• наприкінці липня: інша група військовослужбовців перемістилася з борту БФАРС «Спасатель Карев» на борт буксира «Капитан Беклемишев».

До кінця серпня зведений загін продовжував виконувати підводні роботи невстановленого характеру. Зона проведення робіт — у місцях, близьких до перетину трубопроводами волоконно-оптичних ліній зв’язку (ВОЛЗ) Baltica і Denmark—Poland-2. При появі суден із Данії та Німеччини роботи негайно припинялися.

Характерно, що під час штормової погоди БФАРС «Бахтемир», на відміну від інших суден технічного флоту, які покидали місце проведення робіт, укриваючись від негоди, залишався на місці й не заходив у територіальні води Данії в районі острова Борнгольм.

Сліди в морі

Показовим є використання цивільних суден технічного флоту, які під прикриттям виконання певних робіт у зоні газопроводів одночасно можуть мати спеціальне обладнання для встановлення та обслуговування як підводних гідроакустичних станцій, так і апаратури для зйому інформації з ВОЛЗ, а також для встановлення спеціальних вибухових пристроїв для підводних диверсій. Такі пристрої виготовляють у Росії спеціалізовані підприємства.

Російський концерн «Морское подводное оружие — Гидроприбор» зі складу корпорації «Тактическое ракетное вооружение» виготовляє морські донні міни (серія МДМ), які сумісні з різними носіями і мають високу гнучкість застосування. На сайті концерну чітко вказано, що він «створює весь спектр сучасної морської зброї, включно з донними, якорними та саморухливими мінами, мінно-торпедними та мінно-ракетними комплексами, які можуть застосовуватися з наступальними та оборонними цілями при вирішенні тактичних, стратегічних і політичних завдань».

Аналітики з компанії SpaceKnow заявили, що напередодні вибухів на газопроводі «Північний потік-1» у Балтійському морі поблизу місця, де згодом стався витік газу з пошкоджених труб, було помічено два невідомі великорозмірні судна з відключеними транспондерами міжнародної системи автоматичної ідентифікації судна AIS. За кілька тижнів до інциденту в локації «Північного потоку» перебували 25 суден, і лише два з них — з відключеними транспондерами AIS. Можна припустити, що ці судна, принаймні одне з них, могли бути носіями мінісубмарини, з допомогою якої й було закладено вибухові пристрої в місцях, заздалегідь визначених ще торік описаним вище зведеним підрозділом російського морського спецназу.

Точка підриву ПП2 знаходиться в зоні баражування перелічених вище російських БФАРС при виконанні ними прихованих підводно-технічних робіт 2021 року. Це також зона проходження на невеликій відстані підводних ВОЛЗ Baltica (сполучає Польщу, Швецію, Данію) і Denmark—Poland-2 (сполучає Польщу з островом Борнгольм). Наявна інформація дає змогу схематично позначити та сполучити зони підозрілої прихованої активності в трасах ПП1 і ПП2 й отримати висновок, що вони включають місця підривів ниток газопроводів.

photo_2023-01-12_17-02-41.jpg (139 KB)

ВМФ РФ має у своєму розпорядженні цілу флотилію спеціалізованих дослідницьких і допоміжних суден, які можуть бути носіями також і безпілотних підводних апаратів багатоцільового призначення — з їхньою допомогою можна і робити звичайнісіньку підводну зйомку, і розміщувати засоби прослуховування підводних ВОЛЗ, і не менш успішно встановлювати вибухові пристрої. І не залишати при цьому надто багато слідів або ж, навпаки, залишити фальшивий слід.

Росія довго готувалась і готова до часу «Ч» у війні проти НАТО на морських глибинах. Поразки, яких зазнав російський надводний флот у бойових діях проти України на Чорному морі, не мають породжувати зайві ілюзії щодо неефективності його в морських глибинах.

Підтвердження російського авторства диверсії відкриє перспективу для багатомільярдних позовів із вимогами компенсацій за завдану шкоду та недоотриману європейськими компаніями вигоду. Причому найбільші позови подаватимуть ті компанії, які донедавна були найбільшими прихильниками бізнесу з «Газпромом». Перші прізвища у цій справі дають можливість встановити ланцюжок причетних осіб та їхніх дій подібно до того, як це було у справі про збиття літака рейсу МН-17 у 2014 році.

Детальніше про російське авторство диверсій, мотиви та наміри Кремля, які хоча й не лежать на поверхні, проте при уважному вивченні та бажанні простежуються доволі чітко, — в роботі Центру «Стратегія ХХІ» «Балтика-2022: кінець газових потоків як продовження гібридної агресії РФ проти Європи».

Джерело