"Пішли безпрецедентні обмеження, і піпл нічого, хаває як миленький, бо в телевізорі йому все розказали правильно. Про війну так не могли розказати?" - Білозерська

"Найперша проблема, пов'язана з коронавірусом – в Україні ще не було влади, якій можна було б довіряти. Якщо керівництво умовної Італії заборонить масові заходи і закриє метро, ніхто не запідозрить його у намірі узурпувати владу й прийняти без перешкод – масових протестів – які-небудь антидержавні закони. У нас же це перше, що спадає на думку. Що це обкатка технологій і все таке інше. Врешті-решт, розповсюджує ж хтось і навіщось, причому дуже масово, фейки про нічне розпилення невідомої фігні над українськими містами", - пише доброволець Олена Білозерська у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Друга проблема влади, окрім брехливості – її абсолютна віра в договорняки. Є хороша карикатура: Путін в короні і напис "Коронавірус". Так ось, через цього "коронавіруса" надзвичайний стан у нас жодного разу не вводили, свято вірили, що "дотруться" і "добазаряться". А от з вірусом добазаритись неможливо навіть теоретично, він уражає всіх, в т.ч. і тих, хто мають гроші і владу.

І опаньки: пішли безпрецедентні обмеження, і піпл нічого, хаває як миленький, бо в телевізорі йому все розказали правильно. Про війну так не могли розказати? Адже злидні, які приходять услід за "русскім міром", так само торкнуться кожного.

Третя проблема – наша економічна відсталість. Обмеження роботи громадського транспорту в країнах, де практично кожен громадянин має власну автівку, спричинить незручності, але навряд чи призведе до колапсу. А у нас – чим будуть діставалися щодня на роботу працівники незакритих установ – продуктових магазинів, лікарень, аптек, заправок?

Як влада це собі уявляє? Неясно.

Четверта проблема – загальносвітова. Сьогодні ми наочно побачили крихкість цивілізації. Відома фраза: щоб убити первісну людину, треба було вдарити її по голові кам'яною сокирою. Щоб знищити ціле сучасне місто, достатньо просто відрубити електрику. Виживуть тільки сільські люди і ті, хто звик до побуту приблизно такого, як на фронті чи в тюрмі.

Отже, вчимося виживати – так само, як у фільмах про постапокаліпсис. Проходимо цей захоплюючий квест разом – цього разу усім суспільством, а не жменькою небайдужих".