"Після одного фіаско Путін очевидно бажає зазнати іншого, однак набагато більше розтягнутого за часом", - Портников

"Тільки вчора президент Російської Федерації Володимир Путін звинувачував Україну у тероризмі під час зустрічі зі справжніми терористами - російськими військами. І цієї ж ночі РФ завдала ударів по Києву, Харкову, інших містах", - пише оглядач Віталій Портников у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Кураж російських агресорів був такий великий, що вони навіть знищили цілу вулицю у власному селищі, втім, я думаю, що ніяких особливих емоцій це у них не викликало, якщо потрібно досягати якихось цілей, росіяни готові бомбити та обстрілювати власну територію - це ми прекрасно знаємо.

Зараз російські пропагандисти будуть говорити про те, що насправді Путін мститься українцям за Бєлгород, однак виникає питання: а в чому полягала помста всіх інших злодійських обстрілів з боку Російської Федерації, за що мстився Путін, скажімо, 24 лютого 2022 року, коли ніхто навіть і не думав, що населені пункти РФ можуть бути під обстрілами безпілотників?

Звичайно ж ми розуміємо, за що Путін мститься Україні, чому він намагається знищити українські міста - це помста за те, що Україна існує, а українці бажають боротися за суверенітет і незалежність власної держави; помста за те, що не виправдовуються марення Володимира Путіна, який був впевнений, що він буквально за кілька днів знищить ненависну йому державу і створить умови для приєднання більшої частини її території до Російської Федерації; помста за те, що не виправдовується марення Путіна та інших чекістів щодо створення імперії, яка знову, як і у радянські часи, буде погрожувати у всьому цивілізованому світові вже у нових кордонах - Радянського Союзу.

Фактично, українці зупинили реалізацію масштабного геополітичного плану російського керівництва, який має на меті знищення державності не тільки України, але й колишніх радянських республік, повернення Росії, як кажуть у Москві, до кордонів Радянського Союзу 1991 року.

Путін мститься Україні за те, що вона гальмує виконання цього людиноненависницького плану і тому можна зрозуміти, якими є його наміри: якщо є можливості, треба знищити якомога більше української території, поступово перетворюючи її на інфраструктурну пустелю; треба добитися, щоб якомога більше українців загинуло у війні з російською армією. Для цього Путін мобілізує все більше й більше власних земляків на цю криваву війну і треба створити умови для того, щоб все більше й більше українців виїжджали за кордони власної держави. Таким чином звільнюючи місця для громадян Російської Федерації, які будуть переселені на "очищені від ворога" землі після того, як російська армія врешті-решт окупує всю Україну і план Володимира Путіна щодо приєднання наших територій до Росії буде втілений у життя.

Так, це і є цілі путінської війни на виснаження, яка замінила російському президентові та його соратникам план бліцкрига - після одного фіаско Путін очевидно бажає зазнати іншого, однак набагато більше розтягнутого за часом. На відміну від бліцкригу, який відбувався усього кілька тижнів, ми з вами розуміємо, війна на виснаження - це війна на роки й для того, щоб вона не закінчилася катастрофою для України - це має бути обопільна війна на виснаження. Тобто й самої Російської Федерації, її людських, економічних, воєнних ресурсів, можливостей завдавати ударів по Україні.

Таким чином ми з вами маємо думати не про те, як заспокоїти російського президента Володимира Путіна. Тому що заспокоїти його не вдасться - він і так абсолютно спокійний, холоднокровний і продовжує втілювати у життя свої плани винищення ненависної йому держави. Ми маємо думати про те, як посилити власні системи протиповітряної оборони, розуміючи що такі обстріли будуть буденністю в українських містах, можливо, протягом довгих років війни на виснаження.

Чим менше у Володимира Путіна буде можливости вражати цілі, тероризувати українських громадян своїми БПЛА, а також безпілотниками, які постачаються з Ірану та інших терористичних країн, тим швидше у РФ зрозуміють, що війна на виснаження призводить до досить неприємних результатів для самої Росії.

Звичайно, потрібно створювати умови для власного ракетного виробництва і для виробництва власних дронів. Як я вже казав, війна на виснаження має бути обопільною. Ми маємо з вами стати свідками того, як безпілотники атакують військові об'єкти у містах самої Російської Федерації, як знищується інфраструктура агресора, як громадяни Росії усвідомлюють небезпеку цієї війни для них, адже до сьогоднішнього дня війна так і не прийшла на російську територію.

Ми бачимо, тільки у прикордонних з Україною областях Російської Федерації таких, як Бєлгородська, можна зараз говорити про певні наслідки війни, але Росія - це держава, яка по суті зорієнтована на Москву, добробут російської столиці й буде означати, що Володимир Путін може продовжувати війну на виснаження проти України стільки, скільки йому заманеться, що переважна більшість громадян РФ буде вважати, що ця війна їх не стосується і що вони ніяк не можуть вплинути на рішення власної влади, навіть, якщо вони вважають за необхідне припинення військових дій на українській території.

Тільки зміна настроїв у столиці, дестабілізація самого режиму, коли б вона не відбулася, створить певні умови для політичного вирішення кризи, яка розпочалася не 2022 чи 2014 років, а 1991-го - після проголошення незалежності України, коли у Москві все одно вирішили, що рано чи пізно вони повернуть колишні радянські республіки до так званої рідної гавані.

Росія має раз і назавжди, коли б це не відбулося, відмовитися від цих амбіцій і саме тоді ми будемо вважати незалежність України, як й інших колишніх радянських республік, доконаним фактом світової історії. До цього моменту наша державність і безпека, як була, так і буде під вічною загрозою нападу колишньої митрополії. Більшість громадян якої впевнені у справедливості своїх імперіалістичних і шовіністичних амбіцій".