Початок нової хвилі ковіду: на гребені - Херсонщина

Дедалі ближче до України підступає нова хвиля ковіду, цього разу ще небезпечнішого штаму «Дельта». На сьогодні перша за кількістю нових випадків захворювання — Херсонська область. Про те, що там відбувається, чи вистачить кисневих ліжок, до чого і як готуватися, ZN.UA розмовляло з головним санітарним лікарем області Юрієм Ромаскевичем.

До травня 2021-го він очолював штаб для боротьби з COVID-19 Херсонської області. Під час весняної хвилі Херсонщина постраждала від ковіду менше за інші українські регіони. Рівень ушпиталень там був нижчий за осінній. Багато хто намагався пояснити секрет «херсонського дива» малою щільністю населення, малою мобільністю, блокпостами на кордоні з Миколаївщиною тощо. Але Юрій Ромаскевич стверджує: секрет — у злагодженій роботі команди, у якій разом із владою та епідеміологами діяли працівники й Національної поліції, і ДСНС, і Держпродспоживслужби. Щодо маломобільності, то в Херсонській області — один із найвищих показників залучення сезонних працівників і другий за значущістю показник кількості моряків закордонного плавання на душу населення.

Нині, за словами головного санітарного лікаря, ситуація в області через штам «Дельта» є дуже серйозною. До кінця серпня рівень ушпиталень може сягнути критичного. До цього потрібно посилено готуватися. До чого Юрій Ромаскевич закликає й інші області.

— Юрію, у себе на фейсбук-сторінці Євген Істребін дає таблички, з яких видно, що захворюваність нині найбільше зростає у Херсонській області. Що у вас відбувається?

— Це для нас не новина. Вже три тижні поспіль я кажу про це губернатору. Ситуація проста. Вам відомо, що відбувається в Криму, що нова хвиля коронавірусу в Росії стартувала набагато раніше, ніж у нас. Коли скасували тестування на КПВВ «Чонгар» і КПВВ «Каланчак» з боку окупованого Криму (це сталося 15–16 червня), ми побачили зміну характеру перебігу захворювання.

З погляду епідеміології як науки, спалаху немає, є епідемічний процес, обумовлений двома основними чинниками: масштабним завезенням інфікованих із території АР Крим і недотриманням населенням карантинних обмежень.

Почали більше хворіти діти. Цю тенденцію вже видно по всій Україні. У нас різко збільшилося споживання кисню ковідними пацієнтами.

— Діти важко хворіють?

— Наразі, слава Богу, смертей у нас немає. Але зараз на апараті ШВЛ дві дитини — 7 і 12 років.

— Ситуація відрізняється від тієї, що була в попередню хвилю?

— Звісно. У першу хвилю хворих дітей у нас взагалі не було. У другу було госпіталізовано лише одну дитину, та й ту за соціальними показниками, — ми боялися залишити її в асоціальній родині.

— Є якісь вогнища хвороби чи картина захворюваності рівномірно розподіляється по області?

— Якщо три-чотири тижні тому ми чітко бачили зв'язок майже кожного випадку (90%) з приїздом із окупованого Криму або Росії, досить рідко — з Туреччини або Європи, то нині, на жаль, джерела зараження ми не знаходимо.

— Про що це свідчить?

— Про те, що це вже досить поширено в популяції, і людина може заразитися де завгодно — в маршрутці, магазині тощо. Тому на перший план виходять якомога швидша вакцинація й дотримання карантинних обмежень із максимально швидкою та суворою ізоляцією інфікованих. А загалом усе більш ніж погано.

— Якими є ваші прогнози на найближчі тижні? Про що була сьогоднішня нарада в губернатора?

— Є категорія таких чаклунів і відьом, у яких прогнози збуваються. Я — ні те й ні інше. Я доктор медичних наук. Мої прогнози збувалися. Півтора року я керував обласним штабом для боротьби з COVID-19, тому мене чують добре. Якщо ви помітили, у Херсонської області були одні з найкращих показників в Україні. На жаль, від середини червня — початку липня я попереджаю керівництво, що в цю хвилю ми будемо першими. Хвиля піде не з Західної України, а з територій Херсонської, Дніпропетровської, Харківської, Запорізької, Донецької та Луганської областей.

— Тобто саме з Росії та окупованих нею територій?

— Саме так. За захворюваністю ми зараз у топі, тобто маємо одні з найвищих показників в Україні. Інші показники — не найвищі.

— Тобто ушпиталень наразі не критична кількість?

— Є такий показник, як зростання ушпиталень. Критичне ушпиталення, гадаю, ми матимемо десь 20–25 серпня.

— Ще від червня міністр охорони здоров'я каже про підготовку опорних лікарень до нової хвилі ковіду, зокрема про забезпечення їх киснем. Про те, що централізовані мережі кисню в цих лікарнях мають бути підведені до кожного ліжко-місця та видавати потужність 6 літрів на хвилину. За його словами, «це дасть змогу забезпечити потребу всіх пацієнтів, яким можуть знадобитися великі обсяги кисневої терапії».

— Ось про це я хотів би поговорити. Припустімо, у вас є киснева станція продуктивністю 500 літрів потокового кисню на хвилину. До неї підключено 50 кисневих точок на 50 пацієнтів із кисневою залежністю. І ми вважаємо, що кисню нам буде достатньо з огляду на ту потребу, яка була в нас у першу та другу хвилі. Грубо кажучи, 10 літрів на людину.

На жаль, від середини червня та впродовж усього липня ми бачимо, що з приходом штаму «Дельта» у нас різко зростає потреба в потоковому кисні на пацієнта — до 40–60 літрів. Отже, виходить не 50 ліжок, повноцінно забезпечених киснем, а 10.

У чому суть проблеми?

Киснева станція, що має потужність 500 або 1200 літрів (залежно від того, скільки на ній зав'язано ліжок), більше кисню не дасть. У неї є її виробнича потужність. Тому впродовж останніх трьох тижнів ми шукаємо технічну можливість і в схеми забезпечення киснем намагаємося вузлами вмонтувати кисневі балони та кисневі концентратори. Щоб була можливість за необхідності збільшити кількість потокового кисню до 40–60 літрів на людину.

— А умови техніки безпеки при цьому не порушуються?

— Ні. У тому й річ, що за два дні цього не зробиш. Тому ще три тижні тому ми ухвалили таке рішення, й намагаємося все швидко підготувати. Бо я розумію: ми зайдемо першими. І хвилююся, що коли ця ситуація вилізе, часу вже не буде.

— Чого ви зараз очікуєте від центральної влади?

— Чесно? Нічого. Я хочу говорити про це, щоб ті, хто вміє читати, замислилися у себе в області, викликали технарів, які у спокійному режимі подумають, як додати ці вузли хоча б у тих базових ковідних лікарнях, які добре забезпечено киснем. Технічно це нескладно. Просто це треба зробити грамотно.

Зробите так — урятуєте кілька тисяч життів у масштабах України.

— А що в нас зараз із можливостями виробників кисню?

— Чому ми свого часу наголосили на кисневих станціях? Тому що під час другої хвилі трапився казус: усім раптом стало зрозуміло, що корова, яка дає на день 10 літрів молока, не може давати 50. Тому під ковідні лікарні ми здебільшого поставили кисневі станції, щоб не бути залежними від зовнішнього постачальника.

— Це ж чималі вкладення?

— Однак поставили. Щось — коштом держбюджету, щось — завдяки субвенції на забезпечення киснем, зокрема на купівлю концентраторів. Останні — окрема тема. Здебільшого концентратори по Україні — потоковою потужністю 10–20 літрів. І якщо трапиться пацієнт, якому будуть потрібні 40 літрів, то його потрібно буде переключати на два концентратори водночас. Це теж технічно потрібно передбачити, не так усе просто.

Тому ми, використовуючи ці системи, підключаємо в них і концентратори, і за потреби кисневі балони.

— Під час минулої хвилі я часто читала в харківського анестезіолога Дениса Суркова про СІПАП, що ці апарати дуже виручають.

— Звісно, СІПАПи та БІПАПи ми активно використовуємо. Але, знов-таки, щоб вони працювали, потрібно давати 40–60 літрів.

— Скільки в області опорних лікарень?

— Кількість лікарень, виділених під ковід, визначається розпорядженням керівника робіт. У нас три лікарні першої хвилі, три — другої та, якщо не помиляюся, чотири — третьої хвилі. Загалом ми фактично розгорнули 2200 ліжок.

— За нормативами Віктора Ляшка?

— Так. Із них реально з киснем, за критерієм Мінздоров’я, у нас забезпечено 100%.

Роботу проведено неймовірну.

— Не знаю, наскільки це можна вирахувати, але скільки пацієнтів ви очікуєте на піку?

— Не хочу казати з однієї простої причини. У мене є три сценарії. Наразі ми керуємося найпесимістичнішим.

— А скільки у вас в області щеплено людей?

— Коли всілякі антивакцинатори заважають нам щепити людей — це катастрофа. На сьогодні з тих, хто підлягає щепленню (маю на увазі без дитячого населення), щеплено близько 8%.

— Досить високий показник.

— Так, ми перебуваємо у верхній частині цієї таблиці по Україні. Проте 8% із погляду епідеміології — це ніщо. Мають значення цифри 50% і вище. Ми, може, якоюсь мірою згладимо пік, але не уникнемо його.

Така сама ситуація нині в Криму. Я сам народився й виріс у Криму, там закінчив інститут, там захищався. У Херсонській області працюю з 1995 року. Із Криму отримую справжню інформацію. Мало того, що вони багато приховують, але навіть попри це у них зараз близько 560–600 випадків на добу. Для Криму це дуже багато. І це не враховуючи військових та інших силовиків, яких там хоч греблю гати.

— Знов-таки, з дозволених вакцин там — лише «Спутнік». А його ефективність є досить сумнівною.

— Кількість щеплених «Спутніком» серед населення АР Крим становить 21%. Кількість хворих серед вакцинованих — 21%. На важкість перебігу він впливає, але на захворюваність — ні.

— Чому ви більше не очолюєте штабу для боротьби з COVID-19?

— Я прийшов до губернатора і сказав, що втомився. У мене немає проблем у взаєминах. Але понад рік я відпрацював за системою чотири години сну на добу. У 35–40 років це не було для мене проблемою. У 56 років — уже проблема. Але хоча я вже не очолюю штабу, до мене дослухаються.

Джерело