"Починає закрадатись підозра, що хтось з оточення президента настільки надихнувся стрімким політичним злетом Зеленського, що вирішив сам повторити "історію успіху", - Голобуцький

"Це абсурдно, якщо чесно: після низки конструктивних заголовків в ході візитів оточення - заголовки щодо Зеленського на тему неприйняття Головкома, намірів звільнення Головкома з пошуком хоч якихось причин, ускладнення з фінансуванням, на тему корупції, вимог до України, перспектив поразки, насування делегітимізації в березні 2024 і політичної кризи, на тему претензій до порушення базових основ демократії"...

Президент на рівному місці, без жодних об'єктивних причин набирає негатив, розчарування і майже закиди в безпідставності рішень. І практично всіх мінусів Зеленський набирає очевидно стараннями оточення. Бо пропозиції, ідеї, ініціативи, які нищать імідж Зеленського, йдуть очевидно не від нього.

Починає закрадатись підозра, що хтось з оточення президента настільки надихнувся стрімким політичним злетом Зеленського, що вирішив повторити "історію успіху". Для чого опустити попередника дуже "корисними порадами" і продукуванням негарних конфліктів через друге-третє коло оточення. А тоді швиденько підняти власну політичну кар'єру.

Між іншим (не знаю, чи звернув на це увагу хтось ще), до публікації в західних ЗМІ повернулось визначення «комік», «колишній комік», «колишній артист». Майже 2 роки в позначеннях цього не було (крім лобійованих Кремлем публікацій, звісно). Що стало причиною повернення отаких акцентів при згадуванні чи аналізі дій Зеленського – непоясненні для Заходу наполовину підкилимні дії щодо успішного у модерній війні Головкома в розпал ворожого наступу чи щось ще – невідомо. Але отака тенденція помічена.

Ситуацію навіть не назвеш «конфліктом між Зеленським і Залужним» - бо для конфлікту необхідні дві сторони. А Залужний в цьому досі так і не бере участі. А от Зеленського тягнули-тягнули (чутками, приватними заявами дальшого оточення тощо), і таки вже втягнули в це, змусили до оприлюднення позиції. Тим більший негатив це продукує щодо Зеленського в партнерів і в українських виборців – і через безпідставність дій, і через заплутані способи інформувати про можливе чи вже наявне рішення, і через те, що дуже явно «хвіст крутить псом», а для сталих владних інституцій Заходу це абсолютно неприйнятний механізм.

Це справді дивно: замість використовувати на вигоду собі очевидний позитив від представлення тандему «переможний суворий генерал і стійкий суворий президент, які разом витягують країну в найтяжчі часи» (це навіть візуалізується прекрасно для пропагандистських цілей) – злити це все в підкилимні ігрища третіх осіб і їхніх особистих політичних амбіцій. Політичних амбіцій, котрі будуть безсенсові, якщо держава не переможе у війні - не буде ні держави, ні політики.

Так, тут потужно діє суб’єктивний чинник: все ж звичне оточення, звичка до довіри, до рівноправності в прийнятті серйозних рішень. Але Зеленському варто все ж згадати, що він – президент, і рішення, тим більше глобальні, за всю країну приймає де-факто один він. А не «хороші хлопці». І ініціативу тримає (повинен тримати) він. А не технічний персонал. Бо відповідальність несе і нестиме теж він, прізвища «хороших хлопців» не всі і згадають. Якщо ті, звісно, не запустять власні політичні проєкти на руїнах іміджу Зеленського".