Покровськ, Куп'янськ, наступи росіян на Дніпропетровщині й Запоріжжі – не такий біль, як ці цифри, - Ігор Луценко

"21 602 у жовтні. Двадцять одна тисяча шістсот дві людини. Саме стільки втекло з армії за минулий місяць. Офіційно. Це рекорд. Це дуже поганий рекорд", - пише політик та військовослужбовець Ігор Луценко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Кожні дві хвилини з нашої армії тікає людина. Поки ви дочитаєте цей пост, на лижі стане черговий боєць.

Україна стане слабшою на ще одного захисника. А ворог стане відносно нас сильнішим на одну людину.

Нагадую, що це лише офіційні дані. А насправді багато випадків самовільного залишення частини чи дезертирства не реєструються.

Це проблема номер один армії. А відтак, це проблема номер один країни.

Армія, котра відкочується, – це армія, котра ще здатна перемогти. Армія, котра розбігається, котра від місяця до місяця втрачає все більше людей через дезертирство й утечу із частин, – ось що є реальною небезпекою для існування України.

Усе, що ми бачимо на картах, усі ці щоденні просування ворога – це зокрема тому, що нам не вистачає воїнів.

У нас вистачає дронів на фронті. У нас вистачає грошей у тилу. У нас надто мало людей воює. Ті, хто зараз на фронті, – воюють із величезним напруженням сил, бо на кожного солдата, котрий не втік, звалюється подвійне, потрійне навантаження. У нас на фронті величезні діри в обороні через це.

І я вже геть не знаю, що із цим робити, у які дзвони дзвонити. Треба, щоб про це писали в усіх соцмережах, кричали в усіх ЗМІ, щоб депутати не давали проходу відповідальним чиновникам, щоб виборці не давали проходу депутатам, щоб на кожній площі кожного міста стояли мільйони людей із картонками!

Навіть Покровськ, Куп'янськ і поки що безіменні стрімкі наступи росіян на Дніпропетровщині та Запоріжжі в ці дні – це не такий сильний біль, як ці цифри. Армія відкотиться, але продовжить воювати. Але якщо армії немає – не буде нічого, нічого.

Страшне, злочинне, вбивче для всіх нас мовчання навколо цієї теми. Через це мовчання ми гинемо й танемо. Хто нас примусив мовчати з приводу цього танення армії? Хто відібрав у нас мову, навіщо?

Рецепти порятунку є. Я їх бачив на минулому тижні. Їх зовсім не пізно ще застосувати. Але це можна зробити лише тоді, коли мовчанка припиниться".