Поки найкращі гинуть, інститути мають берегти країну від свавілля покидьків. Які були при усіх владах без винятку, - волонтер

"У одному є ми — ті, кому болить за Батьківщину. Хтось захищає її зі зброєю у руках, хтось попри усе навчає дітей у підземних школах, хтось в мороз чи зливу тягне ті дроти, щоб у оселях та лікарнях було світло і тепло, хтось вже 12 років стягує з небайдужих по крупинці, щоб доправити захисникам найнеобхідніше на передову", - пише волонтер Сергій Притула на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"У іншому — вони. Ті, для кого Україна не дім, а ресурс. Посада — не служіння громаді, а інструмент збагачення. Для кого «понятійка» важить більше, ніж Закон. Чиї діти не вивчали українську, бо не збирались нею послуговуватись там, де мами з татами придбали їм нерухомість, щоб жити «лучшую жизнь».

Так сталося, що нам довелося співіснувати на одній землі. Так сталося, що для нас ця земля цінна, а для них має цінник. Час від часу наші світи перетинались і тоді їх ставало навколо менше. Бо суспільний гнів — це страшна сила і протистояти йому неможливо. І тоді вони осідали у москвах, Віднях та Іспаніях.

Ми вважали, що справу зроблено, і розходилися по домах. Але на їхнє місце приходили інші…

Ми завжди вміли об'єднуватись проти зла. А вони завжди вдало знаходили момент, щоб урвати, поки ми зайняті «більшим злом». Наприклад, російською агресією.

Кращі з тих, хто вмів вивести людей на вулицю проти свавілля, уже або загинули, як Петриченко чи Ратушний, або в окопах чи з пультом від дрона у руках. І вони знову цим користуються.

Тому дуже важливо, щоб окрім сильного громадянського суспільства ще були сильні державні інститути. Бо поки найкращі гинуть, інститути мають берегти країну від свавілля покидьків. Які були при усіх владах без винятку. Не важливо, які у них прізвища: медведчуки, гладковські, грановські, міндічі чи галущенки.

Важливо, що їх хтось приводив до корита і закривав очі на те, як вони з нього черпали цілими жменями. Поки найкращі ходили з браслетами під домашнім арештом чи гинули на полі бою.

Тому і виходили люди на протести з картонками за САП і НАБУ. Бо це їхня зона відповідальності - ловити за дупу наволоч, яка обдирає народ під час війни. Поки найкращі лежать на марсових полях або по 6 місяців не виходять з позицій на нулі.

12 років я займаюсь волонтерством не орієнтуючись на колективних «них», а опираючись на багатоголосся «нас». 4 роки фонд створює проєкти і платформи, де кожен небайдужий може долучитись до чогось величного і важливого. І там немає допомоги від них. Але там є частинка можливостей кожного з нас. Ми робили і робимо неймовірні речі не завдяки, а всупереч їм. Тому й досі тримаємось".