"Поки вбивця Кожара гуляв на свободі, волонтерка Кузьменко - сиділа за гратами", - журналіст

"Про що свідчить вчорашнє рішення суду відпустити із СІЗО Юлію Кузьменко, яка ні за що просиділа вісім місяців за гратами за смішним звинуваченням у "вбивстві Шеремета"? Найперше – про те, що таке може статися з кожним із нас. Поки ви це читаєте, в українських СІЗО сидять без суду сотні, коли не тисячі, безневинних людей. І коли їх таки випустять, ніхто не понесе відповідальності за їхні поневіряння, за те, що цим людям ні за що зламали життя. Згадавши про це, слід задуматись над тим, кому це потрібно? Кому це вигідно?", - пише журналіст Микола Несенюк у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"На початку дев'яностих у сусідньому під'їзді нашої дев'ятиповерхівки мешкав молодий офіцер міліції, якого призначили керувати боротьбою з організованою злочинністю. За певний час я побачив його за кермом розкішного, як на ті часи, авто. На моє здивування з приводу того, звідки у міліцейського офіцера кошти на таку тачку, всезнаючі сусіди пояснили – "відпускні" одержав!

Я не одразу збагнув, що слово "відпускні" у цьому контексті було не від слова "відпустка", а від слова "відпустити". Справді, чому не закрити тихенько ту чи іншу кримінальну справу за певну винагороду? Юристи знають тисячу і один цілком законний спосіб це зробити. Згодом згаданий вище офіцер переселився у розкішний будинок у мальовничому куточку міста, де колись була охоронна зона і заборонено будівництво. Тоді там виросла ціла вулиця, де у будинках із гарним краєвидом поселилися дві категорії громадян. Перша складалася із працівників міліції, суду, прокуратури та СБУ. Друга – із тих, кого вони мали би посадити, але не зробили цього, отримавши "відпускні".

З тих часів у нас виросло, вивчилося і стало до роботи нове покоління юристів та правоохоронців. Більшість з них обрала цю діяльність не з романтичного бажання встановити справедливість, а із прагнення жити на "відпускні". Жити так, як жили і живуть їхні батьки, та інші родичі, які забезпечують своїм чадам швидке кар'єрне зростання в "органах".

Внаслідок цього професійні знання та досвід потрібні українським правоохоронцям не для того, щоб покарати злочинців, а для того, щоб їх спочатку впіймати, а потім задорого відпустити. Держава теж не відстає – за гроші можна вийти на волю під заставу після будь-якого злочину. Щоб зручніше було потім домовлятися про "відпускні". Ось приклад – доказів того, що колишній міністр Кожара – вбивця, у мільйон раз більше, ніж доказів того, що Кузьменко – вбивця Шеремета. Але Кожара спокійно гуляв на свободі, тоді як Кузьменко після восьми місяців за гратами має сидіти під домашнім арештом.

Скажу більше – навіть якщо до нас із небес спуститься сто тисяч янголів, аби зайняти місце наскрізь продажних поліцейських, суддів та прокурорів, за певний час і серед них з'являться власники багатомільйонних статків.

Який вихід? Непогано було би суворо і публічно покарати всіх тих, хто ні за що тримав за гратами Юлію Кузьменко, починаючи із міністра Арсена Авакова. Але щось підказує, що у нього знайдеться коли що можливість заплатити кому треба "відпускні".