Поки ви будете боятись чужого дядю у дворі, довкола дитини можуть знаходитись "свої", які вже полюють на неї, - правозахисниця

"Після багатьох років присутності в інформаційному просторі, я з сумом констатую, що люди у своїй більшості категорично не хочуть споживати інформацію для роздумів та глибокого розуміння процесів", - пише правозахисниця Ганна Маляр на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"От, скажімо, тема сексуального насильства над дітьми завжди зводиться до слів "педофіл" і "кастрація". Ці слова збуджують уяву і гарантують перегляди будь-якому виданню чи телепрограмі.

Днями довелось мати справу з сексуальним насильством над 6-річною дівчинкою, яке неодноразово вчиняли її рідні брати. Дівчинка зазнала різні форми сексуального насильства, але на життя не скаржиться, бо не знає, що воно буває іншим. Про насильство дізнались сторонні люди і почали бити на сполох. До цього були всі ознаки небезпечності цієї сім’ї для дітей, але ні служба у справах дітей ні місцевий сільський дільничний – не реагували.

От це і є найбільш поширений сценарій сексуального насильства над дітьми в Україні. У переважній більшості, це роблять в сім’ї – вітчим, дід, тато, брати, мамині коханці, куми тощо. Як правило, мами приховують факти такого насильства. Відомо про це стає, коли помічають ушкодження на дитині педагоги чи лікарі.

Так, частіше насильство відбувається в маргінальних родинах, але часом це бувають і середньостатистичні зовні пристойні сім’ї. І ці ґвалтівники – не педофіли (вже стомилась про це говорити). Це абсолютно здорові, але вкрай розбещені особи. В них немає статевого потягу до дітей, вони просто не в змозі налагоджувати статеві відносини з дорослими, тому шукають найслабшу жертву, яка не буде чинити опір.

Дуже важливо розуміти, що це не педофіли. Бо коли ви думаєте, що це педофіли, які мають статевий потяг до дітей, ви підсвідомо очікуєте бачити якісь сигнали і прояви на кшталт розглядування порно з неповнолітніми або цілування дитини у якісь неоднозначні місця чи надмірну увагу до дітей. І коли ви цього не бачити, ви спокійні. Але річ у тім, що більшість ґвалтівників дітей ніколи не будуть проявляти перелічені ознаки, бо вони не мають статевого потягу до дітей. Вони їх ґвалтують геть з інших причин.

І про це треба говорити. Бо поки ви будете боятись чужого дядю в дворі, довкола дитини можуть знаходитись "свої", які вже полюють на неї. Треба вчити сьогодні дітей – не мовчати, не давати доторкатись до себе нікому, крім мами, не залишати дитину без нагляду.

А педофіли – це окрема тема, окреме явище – яке теж має місце, але серед усіх, хто ґвалтує дітей, педофілів близько 1% (-/+). Педофілія – це психіатрична хвороба, а педофіл – це хвора на неї особа. Не завжди хвора на педофілію особа вдається до насильства. Скажімо, у Німеччині навчились проводити психотерапію, яка допомагає таким хворим утримуватись від насильства".