"Політика Держкіно схожа на диверсію", - журналістка

"Причин багато, зокрема і суттєвий брак фінансування нових фільмів. Це фігово як і безпосередньо для нас, бо нині ми можемо ледь не щотижня ходити на нові вітчизняні фільми, радіти, що вони такі класні, та обговорювати їх у соцмережах.

Але ще є і міжнародна історія з фестивалями, на яких наші автори почали отримувати нагороди, отримувати хороші відгуки та репрезентувати країну, розповідаючи про неї іноземцям. На жаль, росіяни, на думку багатьох наших кінематографістів, надзвичайно активні на цих майданчиках, проштовхуючи далі свій міф про вєлікую культуру, а на пресухах чи в інтерв‘ю впарюють дичину про те, що вони такі ж жертви, як і ми.

Скоро ми не зможемо їм протистояти, бо просто не буде з чим їхати на ці фестивалі. Тим часом Держкіно с*ати хотіло на ці проблеми, і часом видається, що їхні дії схожі вже на якусь диверсію.

Недавно кіноспільнота дізналася про існування Стратегії розвитку українського кіно до 2027 року. Держкіно відмовляється її показувати, посилаючись на те, що вона ще доопрацьовується і взагалі містить якусь таємну інформацію. Що звучить максимально кринжово.

Нам невідомо, хто цю стратегію писав. З представниками індустрії її не обговорювали, хоча це обов‘язкова процедура для такого документа. Бо йдеться про справді глобальні процеси. Митці не втомлюються повторювати, що нині культура, кіно – це зброя. Та й раніше вона теж була зброєю, зважаючи на те, що Росія побудувала на ній величезний міф, який працює дуже ефективно.

Це великий виклик для нашої кіноіндустрії, й усі мають об‘єднатися, щоб спробувати щось із цим робити. Я вірю, що зараз українці вповні зрозуміли важливість кіно і, на відміну від колишнього часу, зможуть назвати цілий список улюблених стрічок і авторів, які довели, що можуть знімати дуже хороші роботи, без будь-якого потурання. Просто стежте за цією ситуацією і підтримуйте наших кіношників. Усе дуже серйозно".