Поміряли рейтинги й ошаліли: Чому Безуглу нацькували на Залужного? - Марина Данилюк-Ярмолаєва

"Гризня політичних державників із військовими уже вийшла на шпальти світових ЗМІ. І ось видання The Economist дає найкраще пояснення, чому раптово із конопель вискочили Ігор Жовква, Мар’яна Безугла, Давид Арахамія і власне, сам Зеленський — і почали цькувати Генштаб.

Цитата зі свіжого випуску британського аналітичного видання звучить так: "Внутрішні опитування, з якими ознайомився The Economist, свідчать про те, що президент, якого колись хвалили за його роль у захисті країни, був заплямований корупційними скандалами в його уряді та занепокоєнням щодо напрямку руху країни. Дані, отримані в середині листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, що менше половини, ніж до все ще шанованого генерала Залужного (+70%). Керівник розвідки Кирило Буданов також має кращі рейтинги, ніж президент (+45%)".

Якщо коротко — команді влади нема з чим іти на вибори. Тому вирішили топити тих, до кого довіра вища.

Тож роль Мар’яни Безуглої у цій історії невипадкова. Це не творчість однієї окремо взятої дівчини, яка абсолютно випадково стала депутатом на одному із найбільш ласих столичних округів. Чотири роки рудоволоса бестія тільки те й робила, що захищала провали влади та руйнувала єдність між армією та народом.

Тож тепер, після невтішних для влади рейтингів і більш ніж серйозного питання: "Куди ми рухаємось далі?" — сварка із Залужним сягнула рівня, як свого часу гризлись Тимошенко та Ющенко, Янукович та Юля, та Петро Олексійович з Яценюком. То нічого, що Залужний і жоден із його генералів ані слова не промовили про політичні наміри. Б’ють у зародку, щоб на полі залишився лише один. Сумна помилка 2019 року, коли на випаленому полі якраз і виріс бур’ян Зеленського.

Які цьому причини? На другому році повномасштабної війни стало чітко видно, що нинішня команда влади — нефахова і зуміла прос*ати всі свої власні політичні здобутки та шанси як у внутрішній політиці, так і назовні.

Тому і з’являються одного вечора заяви про спробу перекласти відповідальність на цивільних шляхом референдуму, а другого вечора — наша локальна "людмила ивановна барилко" вимагає звільнення Головнокомандувача ЗСУ Залужного. Це спроба перевести стрілки на "не таких військових", які теж певно — кляті "руки Кремля", "наративи ФСБ", "порохо-путіністи" і "помилка майдану 2014".

Видавати бажане за дійсне уже неможливо. І підміна медійних героїв на справжніх уже не працює. Скільки б не виносила на перші шпальти Банкова Єрмака, Шурму — вони не асоціюються з героями воєнного часу.

Чого вартий свіжий рейтинг Politico, де Єрмака наче і помістили серед впливових діячів 2023 року. Однак назвали "зеленим кардиналом" і чітко написали про те, що ця особа перебирає на себе повноваження президента. Наприклад, укладає угоди, які, за Конституцією, лежать у юрисдикції Зеленського. Сам пан президент у цьому рейтингу скромно обмежився премією "мрійник року" — і це теж вкрай символічно.

Однак на внутрішньому полі — замість того, аби вигрібати з критичної ситуації та рятувати державу від знищення, а народ від геноциду, й планувати щось більше за крадіжку вина із бару Кирила Тимошенка — нам пропонують огидну мишачу метушню. І вона вдарить саме Зеленського. Бо саме з нього питатимуть: а що там Маріуполь, що там Мелітополь, що там обіцяні шашлики в Криму і "фортеця Бахмут". Надто багато оптимістичних обіцянок наговорила влада. І надто багато скрінів гуляє інтернетом, де Зеленський за чотири дні до вторгнення вірить, що "росіяни теж люди, й не підуть війною". Де саме пан президент з Єрмаком переможно звітують про розмінування довкола Маріуполя. І де Володимир Олександрович клянеться, що йде лише на один термін, а потім передасть владу в руки гідних.

Чи чекатимуть нас складні переговори з РФ? Так. Вони будуть неприємними, і треба уже готуватись до нової фази війни. А не розказувати, що у нас є "план оборонних укріплень" на другому році повномасштабної війни. Просто плану мало, враховуючи як зміцнюються окупанти. Планами війни — а саме матеріальною логістикою має займатись уряд. Але всі розуміють, що Шмигаль у нас суто для "галочки". Натомість економічними процесами верховодять шурми, гетьманцеви і татарови.

Спускання скажених політиків а-ля Безугла — констатація того, що Зеленському і його команді ні з чим йти на вибори. Нема персональних здобутків, перемог, є понівечена війною країна і купа серйозних питань. Тому є намагання виставити ідіотами "поганий народ" і "невдячну армію". Мовляв, ось як панікери та незграби поламали геніальний миротворчий план із РФ напередодні повномасштабного вторгнення.

Безумовно, такі наративи знайдуть відгук у певної частини українських громадян. У тих, хто найпершим втомлюється, — чи від майданів, чи від війни. Хоча не брав участі ні в тому, ні в іншому. Кого не хвилює різниця між "нейтралітетом" і "гарантіями безпеки", І головне — хто б легко став планктоном навіть в умовах повної окупації.

Не знаю точно, який відсоток саме цих громадян. Але влада точно сподівається, що це їх виборець, який "зробить" усіх знову вдруге. І серед інших знову обере Безуглу...".