Працювали "спецгрупи", а звинувачували в усьому німців: Як більшовики палили і знищували села у Другу світову війну, - журналіст

"Колись нам у школі розповідали про те, скільки наших сіл та міст спалили німецькі загарбники. У кожного радянського громадянина на печінці було вигравіювано: 1710 міст і селищ, понад 70 тисяч сіл. І стискалися від ненависті до ворога кулаки...", - пише журналіст Павло Бондаренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Тоді ми ще не знали, що правда зовсім інша. Що нацисти села, звісно, палили і дуже багато, але все ж більшість їх було знищено самими ж більшовиками відповідно до тактики "випаленої землі".

Ось фотокопія доповідної записки по 8-й гвардійській дивізії, яка діяла під Москвою. Лише одна дивізія, лише за 11 днів цілеспрямовано знищила цілком або частково 50 населених пунктів, прирікши їхніх мешканців на смерть бо морози тоді перевищували 20 градусів. А скільки таких дивізій було? І не лише у 1941, але й у наступні роки війни на виконання наказів Сталіна та його поплічників знищувалися села від Ленінграду до Кавказу разом з їхніми мешканцями.

А що це за спецгрупа така, що про неї згадано у доповідній? Що це за група, яка артвогнем, пляшками із запалювальною сумішшю та "звичайним підпалом" нищила селянські хати? Це так звані "смолоскипні команди", що їх створювали при кожній дивізії на виконання секретных директив Сталіна від 29 червня, 18 липня та 17 листопада 1941 року з числа "найбільш морально стійких червоноармійців", що насправді означало загони психічно ненормальних маніяків, кримінальників та комуністичних фанатиків.

Найбільш знаменитою подібною маніячкою була Зоя Космодем`янська, яка з дитинства мала серйозні проблеми з психікою. Вона та їй подібні складали ще один вид спецзагонів – не при дивізіях, а при розвідувальних управліннях штабів фронтів. Завдання їм – палити людські хати, аби німці не мали, де переночувати. Звісно, що німці сяк-так давали собі раду, тому на морозі й гинули передусім цивільні радянські люди. Але і товаришу Сталіну, і отим космодем`янським, крайновим, клубковим до них діла не було.

Навіть знаменитий радянський "диверсант № 1" полковник Ілля Старинов назвав ці накази та їх виконання злочинними з моральної, безглуздими та навіть шкідливими з військової точки зору.

До слова, а чим знаменита 8-ма гвардійська дивізія, про яку йдеться у доповідній? Правильно, це та, якою до 18 листопада 1941 року командував генерал-майор Панфілов. У радянські часи всім було відомо героїчну історію про "28 героїв-панфилівців", які під роз`їздом Дубосеково загинули всі до одного в грандіозній битві з 52 німецькими танками, але ворога не пропустили. І слова героїчного політрука Клочкова вся країна знала: "Велика Россия, а отступать некуда – позади Москва".

Жаль лише, що ці "28 героїв-панфилівців" виявилися звичайним міфом, вигадкою радянської пропаганди. Чого не скажеш про "морально стійких" товаришів, котрі палили селянські хати, прирікаючи на смерть дітей, жінок, старих...

А найпідліше знаєте що? "Подвиги" отих "морально стійких" радянський Агітпроп потім звалив на... німців. Наприклад, в книзі Віктора Кондратенка "Курская дуга" якраз описується як німці палять село і оголошується, що це діє есесівська "смолоскипна команда".

Нацисти, звісно, були нелюдами. Але й комуністи в цьому плані від них нічим не відрізнялися. Аж до кольору знамен...".