"Про зґвалтування в Лаврі постійно ходили чутки": Колишній студент Духовної академії УПЦ МП розповів шокуючу історію

Журналіст Олександр Бойко багато років провів у церкві, навчався в Одеській духовній семінарії, потім у Духовній академії, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври та належить УПЦ (МП). Нещодавно Олександр у себе на сторінці у Facebook опублікував пост, у якому розповів про те, що під час навчання в академії у Лаврі зіткнувся із фактом сексуального насильства над одним із студентів духовної семінарії, передають Патріоти України.

Він разом із двома студентами тієї самої семінарії винаймали житло на Печерську. Один із сусідів по квартирі співав у хорі навчального закладу Лаври, яким керував Роман Підлубняк. Ось цей святий отець і спокусив молодого студента.

За словами Олександра, студент тяжко переживав через це і мало не вчинив самогубство, хотів стрибнути під потяг метро. Добре, що поруч з ним був третій сусід, який утримав його від цього кроку.

Пройшло багато років, але Олександр вирішив розповісти про це і назвав ім'я священика.

Журналісти поговорили із Олександром Бойком про те, що відбувалося у стінах духовних закладів.

– Олександре, коли все це сталося, скільки років тому?

– Двадцять років тому, 2003 року.

– Ця семінарія тоді була на території Лаври?

– Так, вона давно там була.

– Ви теж там навчалися?

– Я навчався в Одеській семінарії, а згодом у Духовній академії там на території Лаври. А той хлопець навчався у семінарії теж у Лаврі.

– Чому саме зараз ви про це згадали та написали?

– Змусило мене цього те, що Підлубняк, я впевнений, свої сексуальні преференції не змінив за ці двадцять років. Якщо копнути, то там може виявитися набагато більше, на жаль. Мені ця тема була нецікава, але коли він почав з'являтися і показувати себе якимсь моральним авторитетом, то тут я про це сказав, що він не авторитет навіть близько. (Під час виселення УПЦ (МП) з території Лаври Подлубняк демонстрував журналістам і доводив, що їхня церква відбудовувала Лавру. – Авт.).

– А після вашого посту він намагався на вас вийти, може, через когось?

– Ні, тиша. Єдине, що з'явилися завзяті прихильники УПЦ, які почали обговорювати все, що завгодно. Що це було давно, чому я 20 років мовчав, що це проплачена інформаційна компанія. А те, що людину зґвалтували і що з нею згодом стало, для них це не має значення. Ось яка має бути нормальна реакція у будь-якої нормальної людини, у якої емпатія не порушена? Він запитає: а як же так сталося, а як тій людині після цього живеться, а чи було все це, треба факти перевірити. Але для цих людей найголовніше – честь корпорації. Не їхню ж дитину хтось піддав насильницьким діям, а отже, все добре.

– Як склалася доля постраждалого хлопця, чи залишився він у церкві, чи залишив її? Може ви спостерігали за його життям?

– Я не спостерігав, бо він з іншої країни і тоді ще інтернет не був сильно розвинений. Контакта не збереглося. Тільки з третім нашим сусідом я підтримую стосунки, переписувалися. Й як взагалі про це питати, хто я для нього такий? Я не психолог, не духівник. Нехай сам вирішує, як йому бути. Я дуже сподіваюся, що це не зламало йому долю.

– Скажіть, ви навчалися у духовній академії, ось яка атмосфера там панувала? Може, якісь чутки ходили серед студентів, що такі випадки не поодинокі?

– Повно, величезна кількість чуток ходила, купа каламутних історій. У самій цій академії викладали і були керівниками якісь блискучі, напомажені священики, ченці. Іноді не розумів куди ти потрапив – чи до Лаври, чи до гей-клубу.

– Вони відверто чіплялися чи як це відбувалося?

– Відверто не могло бути. Але, наприклад, у нас був такий ректор Микола Забуга, який абсолютно непрозоро зробив стрімку кар'єру в УПЦ. За кілька років він став ректором Духовної академії, а за рівнем майже як єпископ. Можна сказати третю людину у величезній структурі УПЦ.

Він був розлучений. Як він зробив кар'єру, можливо, мав зв'язки в КДБ? Він навчався у військовій академії, був військовим перекладачем. Він недурна людина, знав кілька мов, англійську, форсі, працював в Афганістані.

Та своїх фаворитів, келійників – хлопчики, які допомагають, прибирають – міняв як рукавички. Навколо цього завжди були різні чутки. Постійно ходили чутки про згвалтування в Лаврі у п'яному вигляді, про оргії з великою кількістю алкоголю. Коли когось підпаювали, потім ґвалтували.

Я в гуртожитку не жив, ми винаймали кімнату, цей постраждалий хлопець жив з нами. Я дуже сподіваюся, що він нічого з собою не зробив. Але були випадки, коли хтось божеволів, кінчав життя самогубством після цього. Але все це кануло влітку. Потім там навели лад.

– Випадки самогубства були реальними, чи ви знали хто ці люди?

– Ні, це все на рівні чуток. Більше знали ті хлопці, які навчалися в семінарії, вони нам розповідали. Ми приїхали з Одеси, а вони там навчалися і про все це нам розповідали.

– Порядок навели, тобто там це якось припинялося? Як до цього ставилося керівництво?

– Це ховалося, не припинялося. Потім ректора Забугу прибрали та поставили нового ректора. Щодо цього він зачистив тих, хто не може стримати свої пориви. Але також він зачистив і всіх, хто не йшов у ногу з політикою партії. Внаслідок цього вони довели структуру до того, що вона зараз розсипається на очах.

Ось ви пам'ятаєте, чим закінчилася історія з Микитою Сторожуком? Прямо СБУ на гарячому застало його. (Під час обшуків у листопаді минулого року СБУ в келії секретаря Чернівецької єпархії УПЦ (МП) нібито виявили й напівроздягненого юного хориста – Авт.) А вони заявили, що його підставили й одразу його в єпископи висвятили. Це такий плювок. За канонами, якщо у кандидата єпископії є погане свідчення від зовнішніх, його не повинні були висвячувати, навіть якщо повністю придумана історія. Мали хоча б провести перевірку, розібратися.

– Чи були випадки, коли за подібні речі реально карали?

– Був випадок, коли в мережу потрапило відео з усіма подробицями оргії єпископа Гурія, був такий (Короткий час у 1976-77 рр. служив у Донецькій області, потім у РПЦ, був в Австралії, Швейцарії. Після скандального відео його за станом здоров'я зняли з управління Корсунської єпархії та відправили керувати кафедрою до Магадану. – Авт.). Його прибрали з кафедри та відправили на спокій. Він собі чудово доживає у якомусь монастирі. Але жорстких покарань, коли позбавляють сану, ніколи не відбувається. Навіть зараз колаборантів вони не карають як слід покарати.

– Хлопчики-кілейники, вони вже йдуть прислужувати священикам за згодою, вони згодні на таке ставлення до них, сексуальні домагання?

– Яка може бути згода, якщо ти повністю залежиш від цієї людини? Твоя їжа, умови перебування там, умови життя залежить від цієї людини. Ну яка згода?

– Може, хтось із них у такий спосіб намагається кар'єру у церкві собі зробити?

– Є такі. Це теж може бути, роблять кар'єру, розуміють це та йдуть на це. Є таке в їхніх колах цинічний вираз: "дупа творить чудеса". Ще один священик мені скаржився на Підлубняка, що він чіплявся до нього. За адміністративну послугу, за клопотання перед начальством з однієї справи.

Усі знають там, але нічого не роблять. Я впевнений із 500 осіб, які тоді навчалися у семінарії, академії, напевно такі хлопці знайдуться, хто таким чином готовий зробити кар'єру. Але їх обчислювали та схиляли, та тягали по келіях.

– А батьки цих хлопців, адже вони стежать за долею своїх дітей, як вони до цього ставляться, якщо дізнаються про те, що сталося? Може, були скандали, коли батьки приїжджали та з'ясовували стосунки?

– Я не знаю про такі скандали. Але батьки, швидше за все, нічого не дізнаються, інакше б скандали були. Але найбільша помилка тут у тому, що дітей довіряють цій структурі, бо це ж церква – там поганому не навчать. Але нічого подібного.

– Чи є сенс хлопцю, який потрапив у таку ситуацію, йти до церковного керівництва та скаржитися? Чи отримає він захист?

– Вище керівництво все знає. Це все одно, що вам на вас самих і скаржитися. Тобі поспівчують, скажуть, ну буває, він бореться з гріхом. Але ж він священик. Спустять на гальмах, ніяких перевірок не може бути.

– Не виносять сміття з хати?

– Абсолютно. Я й зі свого боку в церковному житті також зіткнувся із домаганнями. Я зрозумів, що до такої людини взагалі звертатися з жодними питаннями не можна, бо вона вимагатиме з тебе такої плати. Я припиняв будь-яке спілкування з ним. Коли я перестав робити там кар'єру і зрозумів, що мені не по дорозі з цією організацією, зрозумів, що й замовчувати все це не можна.

– Ви пішли з церкви?

– Ні, я пішов із церкви як із структури. Але я лишився віруючим.

– Скажіть, такі речі відбуваються лише у Лаврі, чи й в інших церквах, монастирях також?

– Небезпека цього є скрізь. Коли є закрита спільнота, де можуть виростати такі монстри. Зокрема, в Одесі такого повно. Усі чудово це знають.