Пропоную не ділити росіян на хороших і поганих, а ділити на корисних, шкідливих та неважливих, - Валерій Пекар

"Вирішив записати й опублікувати нарешті свій виступ на Lviv Media Forum (вже місяць минув). Дискусія була присвячена темі «хороших руських» та присутності українців на одних майданчиках з ними", - пише викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"За кілька днів до Форуму якраз вийшла низка публікацій, де українці скаржилися на ставлення на Заході до «хороших руських», на вимогу до українців їх не ображати та дискутувати з ними. Ці публікації зібрали чимало лайків (наприклад, присвячена Oslo Freedom Forum).

Досить знаково, що після трьох років повномасштабної війни ми все ще обговорюємо цю тему. Це все тому, що ми ставимося до проблеми емоційно, а не прагматично. Ми говоримо про те, що ми відчуваємо, а не про те, чого хочемо. Ми прагнемо емоційного підкріплення, а мусимо прагнути перемоги.

Дуже характерно, що українці вимагають від «хороших руських», передусім визнання їхньої колективної відповідальності, а не відмови від їхньої імперської позиції. Такий підхід нічого нам не дає, окрім морального задоволення, — адже вирішувати щодо відповідальності будуть не самі росіяни, а міжнародні інституції, і лише у випадку нашої перемоги. У випадку ж поразки нам від того користі мало. Отже, нам потрібні перемога і сталий мир, а все решта є наслідком цього.

У багатовимірній, багаторівневій війні однією зі сфер протистояння є свідомість західних еліт. Тож ми не маємо права на розкіш гордо розвернутися й піти геть, залишивши росіян сам на сам із Заходом.

Ось кілька простих принципів для таких випадків:

1. Ми мусимо бути присутніми на всіх майданчиках, де є наша авдиторія. Ми не маємо права залишати росіян наодинці з важливою для нас авдиторією.

2. Опинившись на майданчику чи сцені разом із росіянами, не треба звертати на них увагу — адже ви вийшли на сцену не для них, а для авдиторії. Не сперечайтеся з росіянами (даючи їм можливість втягнути вас в їхні наративи), а просувайте своє бачення, якщо треба — жорстко. Якщо вас більше не запросять — не страшно, запросять в інше місце, почувши про ваш яскравий виступ. Не грайте в їхні ігри — нав’язуйте свої. І не забувайте дякувати західній публіці.

3. Всі російські імперці — наші вороги, навіть якщо вони проти Путіна. Такі антипутінські імперці мріють замінити Путіна в Кремлі, залишивши все, як є. Цей підхід прокладає шлях до наступної війни. Вони все одно не мають жодних шансів потрапити у Кремль, але їхня діяльність створює на Заході хибне й дуже шкідливе уявлення про можливість демократії в Росії та наявність антипутінської опозиції (а отже, можна не тиснути на Росію й не прагнути її поразки, а чекати відновлення «бізнесу як завжди»).

4. Ключем до розпізнавання імперця є, таким чином, не лише питання «чий Крим?», а й питання, чия Казань, Грозний, Уфа, Махачкала тощо. Кількість «хороших руських», хто правильно відповість, є незначною. Решта не заслуговують на нашу увагу.

5. Перебування в імперській тюрмі не робить росіянина автоматично меншим імперцем (Ленін та його соратники самі сиділи в імперській тюрмі до того, як очолити імперію). Кількість росіян-антиімперців в тюрмі дуже незначна, і такі люди заслуговують на нашу підтримку.

6. Таким чином, я вкотре пропоную не ділити росіян на хороших і поганих, а ділити на корисних, шкідливих та неважливих. Корисні наближають нашу перемогу, шкідливі її віддаляють, а всі решта просто неважливі, і не варто на них гаяти час.

7. Якщо вже так сильно хочеться шукати хороших, то шукаймо не хороших руських, а хороших неруських.

8. Моральна та кримінальна відповідальність є наслідками нашої перемоги і встановлення сталого миру, а не навпаки.

9. Наша жорстка позиція щодо росіян, описана вище (не співпрацювати, не сперечатися, не давати шансів стати одинокою зіркою на сцені) призводить до міграції найкращих росіян в напрямку підтримки України. Це вкрай невелика, але знакова когорта.

10. Успіхи Сил оборони України призводитимуть до пошуку нової позиції росіянами. Ми маємо їх чекати там, куди вони прийдуть в пошуку цієї позиції, і там вітати.

11. У випадку нашої перемоги ми побачимо парад не лише старих, а й нових ідентичностей, тож питання «хороших руських» буде знято. На міжнародній арені займуть відповідне місце не лише чеченці, татари, черкеси, башкири, саха тощо, а й сибіряки, уральці і так далі.

12. Ще раз підсумую: наші завдання, по суті, маркетингові — нам треба поміняти ставлення та спосіб дії цільової авдиторії. Отже, й наші принципи повинні бути маркетинговими: говорити не те, що нам хочеться чи у що ми віримо чи на що нас провокують, — а те, що примусить цільову авдиторію поміняти точку зору й спосіб дії".