Простий шлях, який нам пропонують, веде до катастрофи, - фінансист Фурса

"Шок. Сенсація. Зовнішнє управління. Буржуї знову викачують останні соки з маленького українця. Пресу знову облетіла чергова сенсація від Рахункової палати. Ці хлопці незрозуміло як рахують, але дуже добре маніпулюють цифрами, яких у них багато. І раз по раз народжують сенсації на порожньому місці", - пише фінансист Сергій Фурса на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Ось і зараз. Знову про борг. Глава Рахункової палати вийшов і заявив, що в цьоріч кожен маленький українець віддав супостату, цим невидимим акулам фінансового світу, по три тисячі гривень. А третина бюджету пішла на виплати боргів. Цим же ненависним фінансовим спекулянтам.

Отже, є дві цифри. Три тисячі і третина. Що за ними ховається. За ними ховається брехня і маніпуляція.

Спочатку про брехню. Улюблена теза радянської пропаганди на каналах Медведчука і Коломойського. Про те, що третину бюджету ми віддаємо "туди". І якщо цю третину залишити собі, то ми заживемо як ніколи добре.

Ось це брехня. Чому? Тому що ніхто не віддає третину грошей платників податків кредиторам. У бюджеті є доходи. Це гроші платників податків. І є витрати. Це те, куди гроші платників податків йдуть. І у витратах немає статті "виплата кредитів". Як таке можливо, запитаєте ви? Дуже просто, всі кредити погашають за рахунок нових кредитів. Це все позабюджетна історія. І так, це не особлива українська боргова кабала. Так роблять в усьому світі.

Що станеться, якщо ви не віддасте борги? Дуже просто, вам не дадуть нові. Ви ж в дефолті. Таким гроші не дають. У підсумку, у вас нічого не прибуде. А тільки убуде. Чому убуде? Тому що щороку Україна залучає борги не тільки для погашення боргу, але й для фінансування дефіциту бюджету. Який виникає, коли грошей, зібраних з платників податків, не вистачає щоб фінансувати все, що заплановано. І, наприклад, щоб профінансувати ще 100500 км доріг беруть новий борг. І це теж стандартна світова практика.

Загальний висновок — брехня, метою якої є підштовхнути обивателя до неправильних висновків. І зробити простого українця ще біднішими. А дефолт точно зробить біднішими.

Друга теза — кожен українець заплатив фінансовим ділкам по три тисячі гривень. В принципі будь-яка теза такого роду маніпулятивна. Просто тому що якщо розділити будь-яку суму на кожного українця, то вийде вражаюче. А якщо ще написати, скільки виплачує щорічно кожен німець, японець чи американець, то взагалі страшно стане.

Отже, йдеться про відсотки з обслуговування боргу. І ось ці гроші реально йдуть з бюджету. Як в Україні, так і в усьому світі. В Україні вартість обслуговування боргу становить близько 10 відсотків від бюджету. Це не так і багато, але й не мало. Така собі середня температура по лікарні.

Чи треба зменшувати цю цифру? Безумовно. Як її можна зменшити?

По-перше, контроль дефіциту бюджету, щоб борги не росли з випередженням. Тобто життя на зароблене. Те, що від нас постійно вимагає МВФ, до речі. І зазвичай найважче стримувати себе популістам. Які то мільйони км доріг хочуть побудувати, то мінімальну зарплату підняти без будь-яких на те підстав.

По-друге, треба, щоб нам більше довіряли. Адже що таке відсотки за кредитом? Це плата за ризик. І чим менше довіри до того, хто бере в борг, тим вище відсотки. Україні не довіряють. І інвесторів можна зрозуміти. По-перше, Україна фахівець з криз. А по-друге, звідси постійно чути ідеї про дефолт. Уявіть собі, що подружня пара прийшла до своїх знайомих у гості і хоче позичити грошей. І поки дружина просить про це, поруч сидить чоловік і філософствує, що борги віддають тільки боягузи. Дадуть такій парі в борг?

І так, це не змова інвесторів. Нема трьох буржуїв, які сидять і вирішують, що для України кредити будуть коштувати дорого, а для Польщі дешево. Це величезний конкурентний ринок, де тисячі керуючих фондами конкурують один з одним, хто більше заробить. І якщо вони побачать, що прибутковість в Україні перевищує її ризики, то відразу продадуть, припустимо, борги Замбії і побіжать купувати України.

Але поки не біжать. Тому що Україна не довела, що вона надійний позичальник. І чекають всі ці люди сигналів від МВФ, який повинен підтвердити, що так, країна адекватна. І змінюється в кращий бік.

Що буде якщо Україна піде в дефолт? Крім кризи, інфляції і девальвації. По-перше, борги нікуди не зникнуть. І потім їх все одно доведеться виплатити. А, по-друге, наступного разу, коли ви прийдете позичати, це буде для вас коштувати дуже дорого. Набагато дорожче, ніж зараз.

Що у нас з боргом в результаті? Він дорогий і його вартість треба зменшувати. І бажано знижувати боргове навантаження. А саме відношення держборгу до ВВП. Для цього треба просто жити на зароблене і контролювати дефіцит бюджету. І, до речі, як тільки ваш борг почне знижуватися, його вартість буде падати, адже інвестори вважатимуть вас ще менш ризикованим вкладенням. Адже чим менше боргу, тим менше ймовірність, що одного разу в чиюсь буйну кучеряву голівоньку прийде ідея про дефолт.

Це довгий шлях. І Україна йшла по ньому з 2017 року. Коли відношення держборгу до ВВП знизилося з 80% до 50% від ВВП. Коли візит іноземців в українські ОВДП зробив ці запозичення вдвічі (!) дешевше.

А що нам пропонують Медведчуки, Шарії та інші Дубінські. Простий шлях. Кинути всіх. І як будь-який простий і приємний шлях цей веде до катастрофи.

І зрозуміло, навіщо катастрофа потрібна Путіну або Коломойському. Але навіщо вона простим українцям? Тим самим, з чиїх податків щороку сплачуються ті самі горезвісні три тисячі гривень на людину?".