Противник продовжує наступальну операцію в районі Авдіївки, - Машовець

Окрім, власне, району м.Авдіївка противник на Донецькому напрямку намагається атакувати й на суміжних напрямках та ділянках. Зокрема, по напрямку с.Мар'їнка - с.Георгіївка, намагалися просунутись передові підрозділи 5-ї омсбр 1-го АК 8-ї ЗВА при підтримці підрозділів 103-го мсп 150-ї мсд тіє ж 8-ї ЗВА та "штурмовиків типу зе-ка", безрезультатно...

Таким чином, щодо наступальної операції противника в районі м.Авдіївка, можемо констатувати...його командування ВЖЕ задіяло в ній:

- Основні сили своєї 8-ї ЗВА. З її 2-х армійських корпусів, (1-го та 2-го) й 2-х мотострілецьких дивізії (20-ї та 150-ї), за невеликим виключенням, введені у бій основні сили й засоби 1-го АК та обох мсд..

- Очевидно, що й 2-а гв.ЗВА, переміщена сюди з Лиманського напрямку, також ВЖЕ задіяна (принаймні, з її 3-х "штаних" омсбр, як мінімум 2 - введені у бій, 21-а та 15-а)

- Більше того, поява в районі с.Водяне підрозділів 55-ї омсбр 41-ї ЗВА (це ще одна армія, як й 2-а гв.ЗВА, зі складу УВ "Центр") також виглядає у цьому сенсі ну-у дуже симптоматично...

Загалом, на Авдіївському напрямку діє:

- окремих мотострілецьких бригад (омсбр) - аж 12... для порівняння, у складі УВ "Центр" (Лиманський напрямок) їх залишилось лише 4, а у складі УВ "Запорожье" таких діє - 5.

- мотострілецьких (танкових) полків (мсп\тп), включаючи територіальні війська (ТрВ) - 16

- окремих стрілецьких полків мобілізаційного резерву (осп МР) - 11

- окремих танкових батальйонів (отб) - 1

- окремих мотострілецьких батальйонів (омсб) - 1

- окремих стрілецьких батальйонів мобілізаційного резерву (осб МР) - 22

- зведених тактичних загонів (рівня - батальйон), в тому числі типу БАРС та "Шторм-Z" - 3

В резерві на Авдіївському напрямку у розпорядженні російського командування є наступні сили й засоби:

- мотострілецьких полків - 3

- резервних мотострілецьких батальйонів - 7

- зведених тактичних загонів (БАРС) - 2

Тож, "припинити все це", як вже дехто з наших експертів поспішає заявляти, противник не може... Навіть, "запредельный" рівень втрат, на думку вищого військово-політичного керівництва противника, не є приводом для цього...

Очевидно, що Авдіївська наступальна операція була спланована та ретельно підготовлена противником... не для того, щоб її зупиняти після розгрому декількох своїх батальйонів...

Образно кажучи, російська "військова машина" не зупиняється через "високий розхід палива", або пару тріщин на лобовому склі, чи пам'ятий бампер, це відбувається з нею тоді, коли палива взагалі немає, або воно стає вкрай "некондиційним" чи ломається якійсь ключовий мезханізм в ній самій...

На сьогоднішній день, також очевидні декілька речей, пов'язаних із плануванням та проведенням цієї операції з боку командування противника...

- Призначення військ (сил) 1-го АК 8-ї ЗВА в ній полягало, ймовірно, у початковому "розхитуванні" системи оборони ЗСУ на цьому напрямку. Ймовірно, високий рівень втрат в його складі - був "запланованим". Саме його бригади та полки зараз "прогризають" найбільш укріплени позиції ЗСУ на Авдіївському напрямку (1-а, 114-а, 5-а, 9-а омсбр й т.д.). Командування противника, також активно використовує для досягнення цієї мети, формування "мобілізаційного резерву", розгорнуті саме на Донбасі. Навіть у своїй найкращій кондиції, вони мало підходять для "стрімкого наступу у глибину", на відміну від методичного прогризання оборони противника в стилі "опорник за опорником". Очевидно, за задумом російського командування - їхня задача полягала у початковій дезорганізації системи оборони ЗСУ на Авдіївському напрямку та досягнення якихось початкових, тактичних успіхів, а головне - примушенні українського командування реагувати в потрібному для росіян ключі, щоб воно задіяло (й відповідно, "витратило") на цьому напрямку свої оперативні резерви. А далі, згідно задуму російського командування, прориватися у глибину, явно, будуть інші війська...

- Противник не просто так припинив, свого часу, атаки на Лиманському напрямку й почав "відгодовувати" 2-у та 41-у ЗВА "по місцю"... НЕ переміщуючи їх війська (сили) ДО ПОЧАТКУ активних та широкомасштабних наступальних дій в район Авдіївки... Це явно робилось навмисно, із розрахунку на дві речі - приховати справжній обсяг та кількість військ, які планувалось задіяти саме під Авдіївкою... (й відповідно, майбутьній розмах та масштаб операції), а також її напрямок, час та місце... Історія із "достроковою" заміною військ 2-ї та 41-ї ЗВА військами "недоформованої" 25-ї ЗВА противника, також, очевидно,, саме з цієї "опери"...

- "Схема" тут проста - поки 1-й АК "увійшови у клінч" з нашими військами на Авдіївському напрямку, вимотує їх постійними атаками та штурмовими діями, російське командування починає переміщення сюди свіжих військ з іншого напрямку. К моменту їх оперативного розгортання, 1-й АК повинен був, не зважаючи на втрати та падіння рівня своєї боєздатності, добитися початкового успіху, у вищезазначених мною у попередньому пункті, питаннях... У цьому сенсі, навіть "стачування" 1-го АК у масованих та інтенсивних атаках дозволяє маскувати переміщення 2-ї та 41-ї ЗВА на цей напрямок необхідністю "доукомплектувати" ударні групи. Мовляв, втрати високі - тому треба підсилення... А те, що запланований обсяг та розмах операції набагато більший, ніж це здається зі сторони - ретельно маскується...

- Нещодавня нарада пуйла із мес'є Герасимовим у штабі Південного воєнного округу явно була присвячена саме "первоначальным результатам и ходу выполнения плана Авдеевской операции". Й зрозуміло, чому саме їй надається така увага... Військово-політичному керівництву ри-фи саме зараз, вкрай потрібна перемога (по цілому ряду причин, я про це писав детально на сайті "Обозреватель"), нехай, навіть, якогось локального оперативно-тактичного рівня. "Ничья" (яка буде розцінена, як провал), або власне сам реальний провал наступу... цілком здатні суттєво вплинути на загальну (стратегічну) ситуацію... В цю концепцію, дуже логічно вписується й "невдача українського наступу" у Південній операційній зоні...

Підсумуємо...

Доля Авдіївського району оборони багато в чому буде залежити не тільки від здатності ЗСУ утримувати свої позиції на цьому напрямку, наносячи противнику втрати у обсязі, який перевищує його спроможності нарощувати боєздатність своїх ударних угрупувань (іншими словами, боєздатність військ противника повинна знижуватися, а не зростати чи підтримуватися на сталому рівні, лише за таких умов російський наступ МОЖЕ припинитися), а й від якості та ефективності управлінських рішень командних структур обох сторін. Причому, як "поточних", так й тих, які стосуються реалізації ЗАДУМІВ та ПЛАНІВ...