Провал правлячої партії у Польщі робить неможливим створення антиєвропейської осі Варшава - Будапешт - Братислава, - Портников

"Правляча партія "Право і справедливість" фінішує першою на цих виборах. Однак очевидно не буде мати можливостей створити новий уряд Польщі. Екзит-поли дають демократичній опозиції, яка складається з трьох коаліцій (громадянської коаліції на чолі з партією "Громадянська платформа", коаліції Третій шлях та лівих), приблизно 249 голосів. І підрахунок голосів свідчить, що саме таку кількість мандатів демократична опозиція може вибороти за остаточними результатами виборів до польського сейму.

У партії "Право і справедливість" немає такої кількості голосів, щоб сформувати уряд більшості. І представники ультраправих конфедерацій, які на цих виборах фінішували останніми, вже відмовилися від будь-яких коаліційних перемовин з партією "Право і справедливість" і з громадянською коаліцією. Таким чином можна вважати, що невдовзі після можливої, однак запрограмовано провальної спроби партії "Право і справедливість" сформувати новий уряд у Польщі, ініціатива перейде до наступної за кількістю голосів партії. Тобто до громадянської коаліції, лідером якої є відомий у Європі політик, колишній прем'єр-міністр Польщі та ексголова Європейської ради, Дональд Туск. Він і сформує новий уряд Польщі. Перший центристський уряд країни за останні непрості вісім років.

Можна сказати, що опосередковано поразку правих популістів визнав їхній лідер, колишній прем'єр-міністр Польщі, Ярослав Качинський. Під час свого виступу вже цієї ночі він пообіцяв, що партія "Право і справедливість" буде захищати свої ідеали, якщо залишиться при владі й опиниться в опозиції. На відміну від багатьох своїх соратників Качинський таким чином очевидно визнав, що партія "Право і справедливість" не виграла, а програла парламентські вибори у Польщі.

Більшість поляків виступають за зміну влади, за те, щоб Польща поверталася до дому, до Європи. Адже новому польському уряду доведеться багато що змінювати у польській як зовнішній, так і у внутрішній політиці, щоб повернути Польщі її місце на європейській арені, її авторитет найважливішої країни Центральної Європи, її репутацію – країни, що за багато років до правління партії "Право і справедливість", вважалася справжньою фортецею демократії у нашому регіоні.

Останні вісім років були непростими для Польщі. Багато хто порівнював цю країну з сусідньою Угорщиною Віктора Орбана і попереджав, якщо правим популістам вдасться закріпитися при владі ще на один термін, то це остаточно завершить період орбанізації Польщі та призведе до того, що країна втратить свою важливу роль і можливості.

Тепер після правління партії "Право і справедливість" Польщу потрібно буквально лікувати. Лікувати її судову систему, претензії до якої є в Європейської комісії та багатьох інших країн Європи, які б хотіли повернення Польщі на демократичні рейки незалежності судової системи. Лікувати її суспільні медіа, які за останні вісім років перетворилися на справжній рупор влади замість того, щоб бути рупором суспільства. І навіть появу лідерів опозиції на першій сторінці суспільного мовника TVP Info у ніч виборів, коли очевидно адміністрація телебачення усвідомила, що є свідком поразки партії "Право і справедливість" на виборах, було зустрінуте як справжнісіньке політичне диво. Так у Польщі відвикли від звичайних для будь-якої європейської країни, та й для самої Польщі, стандартів демократії у суспільному мовленні.

Доведеться змінювати ситуацію й у стосунках з Україною. Можна сказати, що останніх вісім років були часом перманентної кризи у польсько-українських взаєминах. Напад Росії на Україну примусив керівників Польщі, насамперед Анджея Дуду змінити й відому риторику, яка була спрямована на електорат партій "Право і справедливість" та "Конфедерація", а також і ті політичні дії, які були пов'язані з цією риторикою та ототожнювали всі стратегічні важливі моменти співробітництва двох сусідніх країн з політикою історичної пам'яті.

Напад Путіна продемонстрував, що ми маємо думати не стільки про минуле, скільки про майбутнє, яке може виявитися небезпечним не тільки для України, але й для самої Польщі. І на багато краще, ніж польська влада, зрозуміли це звичайні громадяни Республіки Польща, які допомагали нашим співвітчизникам, що тікали від путінської війни. Поляки зробили все можливе, щоб їхня країна виглядала одним з найголовніших союзників України у цивілізованому світі.

Однак останні місяці брудної та аморальної передвиборчої кампанії поставили під сумнів навіть ті величезні досягнення, насамперед через кризу постачання української сільськогосподарської продукції на польський ринок і фактичне нехтуванням урядом Польщі на чолі з одним з лідерів партії "Право і справедливість" Матеушем Моравецьким тими зобов'язаннями, які взяв на себе польський уряд за результатами перемовин з Україною та Єврокомісією. При чому це торпедування цивілізованих домовленостей з Києвом та Брюсселем виправдовувалося польським урядом як захист національних інтересів, хоча насправді було спрямовано виключно на бажання перехопити електорат в ультраправої "Конфедерації". Зараз кажуть про політичний крах Моравецького і про те, що Качинський не зробить його вже своїм спадкоємцем.

Можна сказати, що партія "Право і справедливість" обманула сама себе. Вона дійсно перехопила частину ультраправого електорату у "Конфедерації". Однак разом з цим втратила той поміркований електорат, який завжди дозволяв їй залишатися загальнонаціональною партією і сподіватися на продовження свого правління у майбутньому.

А проєвропейські сили Польщі отримали реальний шанс – повернути країну до Європи та повернути справжню атмосферу доброзичливості та порозуміння в українсько-польських взаєминах. Ці взаємини важливі й зараз, і особливо у післявоєнний період європейської та євроатлантичної інтеграції нашої країни. Треба також усвідомити, що повернення Польщі до Європи означає ще ймовірність реальних реформ у ЄС, що своєю чергою пришвидшить європейську інтеграцію України.

Провал польських правих робить неможливим створення антиєвропейської осі Варшава - Будапешт - Братислава, до лідерів якої мали б увійти Качинський, Орбан та Фіцо, який зараз намагається стати новим прем'єр-міністром Словаччини. Позиції Угорщини та Словаччини навіть, якщо Фіцо зможе сформувати стабільний уряд у своїй країні, будуть звичайно підірвані цим програшем партії "Право і справедливість".

І залишається сподіватися, що Європейському союзу вдасться справитися з євроскептичною навалою у нашому регіоні Європи. Тим більше, коли Україна стане членом ЄС, взаєморозуміння України та Польщі дасть можливість створити сильний центральноєвропейський блок нових демократій, який буде відігравати у Європі свою важливу роль. І звичайно особлива роль у цьому союзі буде належати саме Польщі, та роль, яка могла бути знехтувана, якби зараз ми говорили про нові можливості партії "Право і справедливість" щодо формування уряду Республіки Польща".