Примус до капітуляції за нинішніх умов суперечить не лише українським, а й американським інтересам, - військовий аналітик

"Спочатку Трамп хвалив Зеленського за те, що він не прогинався під демократів і нейтрально відгукувався про самого Трампа навіть після скандалу з відомою розмовою. Потім лаяв за зайву лояльність до демократів. Потім називав Зеленського найкращим "продавцем", котрий щоразу вивозить зі США мільярди", - пише військовий аналітик Олексій Копитько на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Потім лаяв за попихання недієздатним Байденом.

Потім хвалив за особисту хоробрість і лідерство.

Потім лаяв за те, що дав слабину й пішов у Байдена на повідці, вплутався у війну з Росією.

Потім називав дуже розумним і жорстким хлопцем.

Зараз зайшов на чергове коло (якісь кола я призабув, але це не принципово).

Остання справа – впадати у крайнощі від чергової зміни позиції Трампа. Особливо дивно спостерігати це у виконанні тих, хто обурювався щодо якоїсь "не такої" поведінки в Овальному кабінеті.

США зараз такі, які є. Без них буде реально гірше. Ми зацікавлені зберегти все, що можна зберегти. Бо, навіть якщо США відваляться як партнер, дві великі різниці: нам просто припинять допомогу чи нам улаштують ембарго.

Трамп може скільки завгодно обзивати Зеленського й звинувачувати Україну, але причина його роздратування в тому, що на столі лише дві опції: тиснути на Путіна чи тікати з української війни зовсім.

Тому що тиснути на Україну вже марно. Усі допустимі межі компромісів уже визначено. Далі – лише примус до капітуляції.

Розвідка США (РУМВ, ЦРУ) публічно каже: підстав для капітуляції України цього року з воєнних причин немає.

Командувач військ НАТО й американських військ у Європі каже: підстав для капітуляції України немає.

Примус до капітуляції за таких умов суперечить не лише українським, а й американським інтересам.

Тобто вибір між несправедливим, необґрунтованим, головне – безрезультатним тиском на Україну (бо навіть якщо продавиш – неможливо виконати), щоб вискочити, вмивши руки, але втративши у вазі.

І страшним, незручним, некомфортним тиском на Росію із утратою матеріальних бонусів для своєї тусівки, але із шансом підтвердити статус гегемона.

От і штормить дідуся.

Тим, хто впав у розпуку, раджу не впадати остаточно. Бо за океаном чергуються якісь фантасмагоричні речі із цілком раціональними.

Наприклад. Нова адміністрація одразу зарядила тезу про потребу скорочення видатків Пентагону на 8% щорічно. Що суперечило не лише базовим установкам республіканців, а й здоровому глузду, оскільки декларується підготовка до "стримування" Китаю і гойдалок в Арктиці.

Півтора місяця новий міністр оборони чесно кошмарив різні диверситі й кліматичні дослідження, принижував спадщину Байдена, а потім раптово виявилося, що бюджет Пентагону з 850 ярдів наступного року планують "скоротити"... до мінімум $1 трл. А тому що!

Провалитися в Україні після Афганістану – це гірше, ніж скоротити оборонний бюджет напередодні великої бійки. Точно є ті, хто цьому чинитиме опір. Тож робімо те, що маємо. А там буде видно".