Призивати в армію країни-агресора будуть цілий рік: чим загрожує загальна мобілізація росіян Україні, країнам НАТО і колишнього СРСР - Злий Одесит

Росія готує юридичний фундамент для проведення загальної мобілізації, якою стане закон про обов'язковий цілорічний призов росіян. У Держдумі РФ у першому читанні було ухвалено законопроєкт, згідно з яким призов громадян на військову службу відбуватиметься впродовж усього календарного року – з 1 січня до 31 грудня. До чого це призведе і чого очікувати? Давайте розберемося.

Детальніше про ситуацію – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Про підготовку в Росії підстав для проведення загальної мобілізації я писав уже неодноразово, наголошуючи на тому, що так само, як і 2022 року, вона отримає назву на кшталт "часткової", "сталінської", "красноноармєйської" тощо. Що ж, зараз процес запустили під виглядом обов'язкової мобілізації, яку зроблять у РФ цілорічною.

І хоча автори законопроєкту намагаються згладити гострі кути заявами про те, що відправлятимуть до місця служби призовників так само, як і раніше, – двічі на рік, у це слабко віриться, враховуючи підоснову і першопричини цього процесу.

А тепер у числах, що може дати нова форма обов'язкової мобілізації російській армії?

Людський ресурс

Коли я говорив про неминучість проведення в Росії чергової загальної мобілізації, то зазначав, що в її межах має бути зібрано понад 300 тисяч мобілізованих, і орієнтиром можуть стати не менше ніж 500 тисяч осіб. Цього повинно буде вистачити російському командуванню для підтримання нинішнього темпу ведення бойових дій в Україні на 2026 і 2027 роки, а також на формування резервних сил, які можуть бути використані навіть на зовсім іншому, новому театрі бойових дій.

Але що ж дає обов'язкова мобілізація командуванню РОВ за кількістю?

Обов'язковий призов у Росії, навесні і восени, останніми роками практично завжди відповідав середньостатистичному показнику в 130 тисяч +/-5%. Таким чином протягом року під обов'язкову мобілізацію підпадало 260 тисяч осіб.

Але ось питання: якщо до весняної та осінньої фактично додадуть літню і зимову, то чи будуть ці 260 тисяч розподілені на 12 місяців, чи вимоги до збору людського ресурсу в нові сезони будуть тими самими? Більш ніж упевнений, що скоріше друге, ніж перше, інакше в чому тоді сенс?

Таким чином російська армія протягом року буде поповнюватися щонайменше 500 тисячами мобілізованих. Треба ж, яка зручна для командування РОВ кількість. Щоправда, якщо вони матимуть той самий статус строковиків, то масово їх відправляти в зону бойових дій не зможуть, а лише після підписання контакту. Хоча не виключено, що і це правило незабаром зміниться. Але не забуваємо при цьому і про добровільну мобілізацію з підписанням контрактів з МО РФ.

На сьогодні показник добровільної мобілізації в Росії становить близько 30 тис. осіб на місяць, або близько 360 тис. на рік.

Не важко підрахувати, що сумарно в Росії протягом року зможуть зібрати 860 тис осіб. І нехай не всі вони будуть відправлені в зону БД, але більшість – так. Адже для умовного строковика перехід у статус контрактника зумовлений підписом контракту, а це вже завдання командира і його методів морально-психологічного і фізичного примусу до вчинення цього акту "патріотизму".

У підсумку Росія матиме можливість не тільки збільшити своє угруповання в зоні бойових дій в Україні, а й сформувати ударні сили для розпалювання ще одного конфлікту – або на європейському театрі бойових дій, або на одній з ділянок на своєму кордоні з країнами колишнього СРСР.

Ризики

Те, що Росія, яка стрімко втрачає техніку і відчуває гострий, а часом критичний дефіцит за низкою категорій військової техніки, перейде зрештою на війну переважно маршовими батальйонами – піхотою, було зрозуміло ще 2024 року. Але, на жаль, відтоді не було ухвалено рішень на випередження, які б сприяли підвищенню рівня втрат у противника.

Зараз Росія масштабує збір людського ресурсу, що робить проблему підвищення втрат ворога не просто актуальною, а критично гострою.

Зі свого боку, якщо в Україні це питання остаточно не вирішене, то що вже говорити про Європу, яка в принципі не готова до війни з російськими окупаційними військами?

Умовно кажучи, угруповання чисельністю в 150 тисяч осіб становить для будь-якої європейської країни максимальну небезпеку. У квітні цього року я публікував огляд умов, сил і засобів, які могли б бути використані Росією проти Польщі, для, наприклад, прориву через Сувальський коридор – "Російська загроза змусила Польщу і країни Балтії вжити низку заходів: наскільки вони готові до ймовірного вторгнення".

І з урахуванням нинішніх можливостей Росії сформувати 100-тисячне угруповання РОВ, що становить загрозу для Польщі, цілком під силу. А з урахуванням додаткового припливу людського ресурсу через обов'язкову мобілізацію, так ще й підтримувати життєздатність такої ударної групи в довгостроковій перспективі.

Більш ніж упевнений, що у багатьох такі цифри викличуть дисонанс і мені наведуть приклад того, що тільки сухопутні війська Польщі налічують близько 110 тисяч, а мобілізаційний резерв країни з населенням 37,5 млн становить близько 600 тисяч. Це явно вказує на невідповідність сил сторін, а тому одна з найсильніших країн ЄС навряд чи опиниться під прямим ударом з боку РФ.

Зрозуміло, все це на перший погляд звучить вкрай позитивно, але є низка нюансів.

Перший полягає в тому, що в Польщі немає повноцінних ліній оборони на кордоні з Росією і Білоруссю, і стотисячне ударне угруповання проходитиме територією республіки як ніж крізь масло.

Другий нюанс – стотисячне російське угруповання концентруватиметься ударним клином, тоді як польські війська будуть здебільшого розосереджені.

Третій нюанс – швидкість компенсації втрат, яка у Росії з її добровільною і обов'язковою мобілізацією буде проходити набагато швидше. Зі свого боку, у разі вторгнення РОВ до Польщі значна частина населення цієї країни втече з неї через страх війни, а частка чоловічого населення, яке мобілізується, становитиме до 25% добровольців від загальної кількості.

І це об'єктивна реальність для будь-якої країни – України, Польщі, Франції, Фінляндії та інших – реальна частка добровольців серед чоловічого населення, придатного до мобілізації, рідко коли перевищує чверть, а найчастіше – наполовину менше.

Тому Росія, маючи два інструменти для поповнення своїх збройних сил, добровільний і репресивний, найближчим часом може стати серйозною загрозою не тільки для України, а й для будь-якої країни НАТО.

Підсумок

Перехід Росії на цілорічну обов'язкову мобілізацію – це гібридний інструмент поповнення окупаційних військ у форматі загальної мобілізації.

Командування РОВ повною мірою зможе поповнити свої війська не тільки для продовження затяжної війни з Україною, а й для розширення можливостей щодо агресії як проти країн ЄС, так і колишніх радянських республік.

Законопроєкт, який трансформується в закон і буде прийнятий в обов'язковому порядку в Держдумі, – це один з найяскравіших маркерів готовності РФ воювати проти всіх і вдовгу, що також говорить про неминучість того, від чого так намагалися абстрагуватися на Заході – Третьої світової війни.

Джерепо