Путін готується зайти на ще один воєнний цикл. Кремль може влаштувати щось зовсім бузувірське, - військовий аналітик

"Метання на межі істерики у виконанні товариша Дмитрієва вказують, що в Росії не всі в екстазі від введення цілющих санкцій США", - пише військовий аналітик Олексій Копитько на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Запишемо диспозицію.

1. У чому фундаментальна складність ситуації?

У тому, що варіанти, які озвучують росіяни, станом на зараз свідомо безвихідні відповідно до їхньої ж логіки. Це означає, що швидкого виходу немає. Для виходу із глухого кута знадобляться якісь катаклізми, здатні перевернути дошку в той чи інший бік.

Товариш Лавров днями описав бачення росіян так: зупинення за лінією фронту неможливе, оскільки під контролем "нацистів" залишиться надто велика територія.

Із чого випливає, що за російською логікою треба або замінити "нацистів" на ненацистів. Або залишити "нацистам" меншу територію.

2. Що в нас теоретично із заміною?

Згідно з усіма опитуваннями (українським, американським, російським), на зміну "нацистському режиму" Зеленського можуть прийти ліберал-пацифісти Залужного або соціал-гуманісти Буданова. Обидва угруповання – суцільно русофіли. Навіть не беруся сказати, яке більше.

Тобто якщо вибори будуть приблизно в цих самих кордонах, то Росії вони нічого не дають. І хай як старатиметься товариш Медведчук, у Кремлі це розуміють. Путін може скільки завгодно хотіти "всю Україну", як каже товариш Трамп, але політично це завдання точно не можна вирішити. То щоб що? Навіщо Лавров це ляпнув?

3. Що ми маємо з територією?

"Трохи менше" – не означає гіпотетичний контроль РФ над руїнами Покровська, Куп'янська або навіть Краматорська. Бажання РФ – щонайменше весь Лівий берег з Одесою й Миколаєвом. Якщо взяти до уваги мінімальні прагматично обґрунтовані апетити росіян, то крізь призму вирішення водних проблем їх влаштує лінія розмежування щонайменше за Ворсклою. Плюс Одеса, Миколаїв і правобережні частини Херсонської області із Запоріжжям. Усе, що менше, не є закінченою формою.

Але якщо заходити в цю логіку, від України залишиться куций обрубок. Одразу ж почнуться голосіння, що не можна залишати "нацистам" Київ тощо.

Постає питання: а чого раптом? Ситуація настільки погана на фронті чи в тилу? Точно ні.

Тобто волання товариша Лаврова мають сенс лише в альтернативній реальності.

Американцям і європейцям уже донесли цю думку. Вони розгнівалися. Тому що Лавров – точно не ідіот. Але брутально намагається зробити ідіотами західних партнерів. А це образливо.

4. Судячи з коментарів перших осіб РФ і загального настрою, Кремль розраховує, що альтернативна реальність виникне після варварських обстрілів українських міст, знищення Росією системи життєзабезпечення (електрики, води, каналізації, логістики…). А також – обвалення фронту на кількох ділянках.

Що із цим? Фахівці-енергетики кажуть, що добитися повного обвалення енергосистеми практично неможливо. Щонайменше для цього доведеться завдавати масованих ударів по підстанціях і розподільчих мережах АЕС. Що небезпечно з будь-якого погляду. Тобто ситуація буде дуже складна, але світло-вода в мегаполісах періодично з'являтимуться, можна буде дотерпіти.

Найвужчий момент – ситуація може бути дуже різною між енергетично-профіцитним заходом і енергетично-дефіцитним сходом. Якщо РФ зможе пошкодити енергетичну логістику через Дніпро, соціальні наслідки на сході будуть особливо важкими. Що позначиться на настроях людей і стійкості військ. На це важливо звернути особливу увагу.

Не варто плутати. Може значно зрости запит на швидке припинення вогню, що категорично не означає зростання "проросійських настроїв". Радше навпаки. У ситуації, наближеній до відчаю, люди точно не стануть любити Росію більше і точно не забудуть знущань.

Оперативно потрібні програми підтримки найуразливіших. Пункти обігріву. Соцслужби, які просто здійснюватимуть обходи. Вузьке місце в багатьох – ліки.

Ще є трохи часу, щоб пройтися по найпроблемніших моментах і попросити про допомогу. Точно буде важко. Однак поки немає підстав вважати, що тил обвалиться. Треба напружитися, щоб мінімізувати шкоду.

5. Що стосується фронту.

Проблеми – загальновідомі. Зведення читаємо в Костянтина Машовця. Загальний контекст я описував. 2025 року росіяни мали два стратегічні завдання: заблокувати постачання західної зброї й не допустити посилення санкцій. Обидва провалено. Зброю десь із травня розблоковано. Що унеможливлює воєнне рішення за умови розумних витрат.

Будь-яка кампанія росіян відбуватиметься не за планом. Наприклад, очевидним наміром роскомандування на літо – осінь було створення умов, щоб зимову кампанію росармія починала з міст. Для цього планували змусити українські війська відступити (під загрозою оточення) із Покровська, Костянтинівки, Дружківки, Куп'янська тощо. Щоб росіяни опинилися в більш-менш цілих містах, а наші – у полі.

Тактичні успіхи в росармії є, але явно гірші за план. Виснаження й утома в українській армії величезні. Однак РФ зазнає великих втрат і не може навіть близько реалізувати перевагу в живій силі й не-дронах. Дрони багато що урівнюють, наші демонструють позамежну майстерність. Тобто для успіху російського задуму в альтернативній реальності має збігтися багато негативних чинників. Якщо тил упаде, то… А якщо ні? Якщо фронт трісне, то… А якщо ні? Усе даремно, виходить.

6. Тепер додамо вишеньку.

Санкції проти "Лукойлу" й "Роснефти" – це кілька місяців накопичувального ефекту, миттєво нічого не буде. РФ у цей період спробує адаптуватися всередині. Але. Товариш Трамп з інтервалом у пів дня сказав таке:

• навчатися на Tomahawk – шість місяців;
• Путін добре почувається на тлі санкцій? Подивимося за шість місяців.

Конспірологічна картина дуже струнка. Кілька тижнів тому ефір заполонили умовні Tomahawk. У перекладі мовою "реалполітик" Трамп говорив буквально таке: "Я розглядаю можливість знищення експортних артерій РФ через Балтику й Чорне море, обмірковую політичне рішення, бо мені набридли це петляння". Перед зустріччю із Зеленським Трампу зателефонував Путін, вочевидь, з умовляннями не ухвалювати політичне рішення про знищення росекспорту. Трамп сказав: "Ну, зустріньмося і щось вирішимо". Путін грубо начхав на Трампа. Трамп ввів санкції.

По суті, почався зворотний відлік у тій логіці, про яку я писав кілька днів тому. Санкції проти нафтових гігантів сприятимуть зниженню частки російської нафти на світовому ринку (Путін особисто вибіг в ефір із криками, скільки РФ робить для світового паливного балансу, мовляв, не треба руйнувати. Тобто підтвердив гіпотезу).

Що меншою є російська частка, то вищою є ймовірність розгрому портів із нафтоперевалкою. Бо від випадання російської нафти вже не буде шоку. Як – це другорядні деталі.

Знаєте, що найстрашніше для росіян? Навіть у разі якихось катаклізмів з Україною їхній нафті буде вкрай складно відновити позиції. Для Росії все котиться в руслі "нафта в обмін на продовольство". Це запрограмований результат. Потрібні якісь радикальні заходи, щоб зламати цей сценарій…

7. Для нас ситуація не безвихідна, але варто тверезо оцінювати ризики.

На сьогодні все має такий вигляд, що Путін готується зайти ще на один воєнний цикл – приблизно до квітня. Попереду – зима, яка стане справжнім випробуванням.

Щоб повернути контроль над ситуацією, Кремль може влаштувати щось зовсім бузувірське.

Принципового рішення щодо припинення вогню не ухвалять без позиції Китаю. А про неї ми дізнаємося за тиждень чи пізніше.

Пєсков уже сказав, що "переговорна пауза надто затягнулася", звинувативши Україну в небажанні вести діалог. Тобто Кремль спробував розіграти Трампа, злякався результату й намагається відповзати. Дуже по-гегемонськи".