Путін, говорячи Трампу, що він проти припинення вогню, але за мир, по суті, каже, що хоче й воюватиме далі, - Ігаль Левін

"Чому Путін висловився на зустрічі з Трампом проти припинення вогню й запропонував альтернативу у вигляді підписання всеосяжної угоди щодо завершення війни? Тобто мирного договору. Тут є момент, який, як я звернув увагу, дехто упускає", - пише ізраїльський військовий оглядач Ігаль Левін на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Припинення вогню можна організувати хоч із сьогодні на завтра, потрібен лише наказ, і далі все залежить від польових командирів – щоб вони його дотримувалися.

Припинення вогню може зупинити війну мало не за помахом руки, якщо старші й польові командири з обох боків дотримуються домовленості.

Ну чи в найгіршому разі мінімізувати й звести насильство на фронті до реально можливого мінімуму.

А от угода про мир – це складний і довгий процес, який може зайняти роки й навіть десятиліття.

Кілька прикладів нашвидкуруч:

• Єгипет та Ізраїль – припинення вогню 1973 року, мирний договір 1979 року – шість років;
• Йорданія та Ізраїль – перемир'я 1949 року, мирний договір 1994 року – 45 років;
• Вірменія й Азербайджан – припинення вогню 2020-го, мирний договір 2025-го – п'ять років;
• Північна й Південна Кореї – перемир'я 1953 року (і то силами ООН, Китаю й КНДР, Південна нічого не підписувала), а мирного договору так немає й досі.

І можна продовжувати цей перелік далі, але логіка зрозуміла: мирний договір і завершення війни – це не курку на ринку купити, це довгий процес, який і на пів століття може розтягнутися.

І навіть його "швидкі" підписання – це п'ять і більше років.

Путін, відмовляючись від першого етапу – власне зупинити саму війну, тобто припинення вогню, – пропонує перестрибнути всі етапи й відразу війну завершити миром.

А оскільки це довгий процес – отже, колись там, потім, 2030 року, наприклад, а може, й пізніше.

Поки не врегулюють "першопричин української кризи", наприклад.

Навіть більше, оскільки жодного припинення вогню не підписували, протягом цих років можна не лише продовжувати бойові дії, а й постійно звинувачувати Україну у зриві цих мирних переговорів.

Мовляв, ми за мир, але от, наприклад, Київ зайняв наші території й міста – Запоріжжя, Херсон тощо.

Якщо Київ за мир і припинення війни, то чому тоді займає міста, які, за конституцією РФ, – це російські міста?

Отже, Київ не зацікавлений у мирі й хоче воювати.

А чому?

А тому що не врегульовано "першопричин української кризи".

Загалом, ви зрозуміли логіку: Путін, говорячи Трампу, що він проти припинення вогню, але за мир і припинення війни, по суті, каже, що хоче й воюватиме далі.

До, власне, й укладання цього самого миру, тобто до капітуляції України.

Європейці слідом за Києвом це чудово розуміють, тому й наполягають саме на припиненні вогню.

А от що в голові в американської адміністрації – це вже гарне запитання (окрім бажання витягнути Росію із цієї війни, а саму війну – хоч якось, але заморозити).

Головне – у жодному разі не сходити із цієї вимоги мінімум: повного припинення вогню й неприпустимості здавання будь-яких територій без бою (без бою взагалі нічого в цьому світі не віддають). Усе інше – пастка".