Путін і його оточення не можуть пробачити Азербайджану того, що він регулярно й чітко заявляє про визнання територіальної цілісності України, - Хікмет Джавадов

"Те, що сталося 27 червня в Єкатеринбурзі, є очікуваним і, я б навіть сказав, неминучим розвитком подій. Нагадаю, що в цьому місті країни-окупанта відбулися масові затримання азербайджанців, які супроводжували побиття і тортури. За підсумками так званого рейду ФСБ і Слідчого комітету Росії у відділення поліції доправили понад 50 осіб. Усі вони – етнічні азербайджанці, що вже свідчить про переслідування за національною ознакою", - пише голова Всеукраїнської громадської організації "Об'єднана діаспора азербайджанців України" Хікмет Джавадов у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Водночас унаслідок свавілля федералів загинуло двоє братів – Зіяддін і Гусейн Сафарови. Окремо зазначу, що Гусейн Сафаров був громадянином Азербайджану. Брехлива російська пропаганда вже вигадала нісенітницю про те, що вони померли внаслідок "серцевого нападу". Дивно, що цього разу не згадали про горезвісну "візитку Яроша", нібито знайдену в них.

Також є інформація про те, що азербайджанців били електрошокером, кийками й ломами. Є відео- й фотодокази важких каліцтв унаслідок протиправних дій російських правоохоронців. Але в країні-окупанті намагаються перекрутити перебіг подій, тиражуючи одну дурість за іншою. І така поведінка Росії – не дивна.

Згадаймо у зв'язку із цим збитий російською системою ППО "Панцир-С" літак Embraer 190 авіакомпанії Azerbaijan Airlines (AZAL), який виконував рейс J2-8243 за маршрутом Баку – Грозний. Унаслідок катастрофи, нагадаю, загинуло 38 людей із 67, які перебували на борту, включно з обома пілотами й одним бортпровідником.

Росія не тільки не визнала своєї очевидної провини в цьому злочині – кремлівські пропагандисти почали тоді тиражувати відверту брехню й нісенітницю про "зіткнення пасажирського літака зі зграєю птахів" чи про "вибух на борту". Також ми почули тоді відверте шовіністичне хамство на адресу Азербайджану з боку різних російських політиків, включно з депутатами Держдуми РФ.

Те саме ми бачимо й сьогодні. З огляду на все, різним російським ораторам спустили методичку з однаковим змістом – заперечувати очевидне і брехати безсоромно. Тому реакція азербайджанської сторони була передбачувано жорсткою: скасовано візит заступника глави уряду Росії Олексія Оверчука до Азербайджану. Окрім того, було скасовано заплановані для проведення в Азербайджані державними й приватними підприємствами за участю Росії культурні заходи.

І це – лише початок. Азербайджан готовий жорстко відстоювати свою справедливу позицію, що вочевидь сильно дратує президента Росії Володимира Путіна. Саме він є ляльководом усіх тих кремлівських пропагандистів, які брешуть про Азербайджан так само, як роками брехали про Україну, причину анексії Криму, а потім і повномасштабного вторгнення в нашу країну.

Росія не може пробачити Азербайджану багато чого. Насамперед – самостійної, по-справжньому незалежної зовнішньої політики. І, звісно, перемоги в 44-денній війні, а потім і повного відновлення територіальної цілісності внаслідок проведення в Карабахському економічному регіоні одноденної антитерористичної операції.

У Кремлі мріяли бачити вірмено-азербайджанський конфлікт завжди "замороженим". Коли цього не сталося, у Кремлі звузили свої надії до нескінченної присутності на азербайджанській землі миротворців. Але вони були змушені покинути Азербайджан після відновлення територіальної цілісності держави. До того ж Росії потрібні військовослужбовці для війни проти України. Тому, зокрема, "миротворців" країни-окупанта вивезли з Карабахського регіону Азербайджану й перекинули в Україну.

А ще Путін і його оточення не можуть пробачити Азербайджану того, що офіційне Баку регулярно й чітко заявляє про визнання територіальної цілісності України. Плюс Азербайджан доправляв, доправляє і доправлятиме гуманітарну допомогу Україні. Вплинути на офіційне Баку керівництво Росії не може. Ось тому й вирішило воно вдатися до каральних дій проти азербайджанців, які живуть у РФ.

Це демонстрація не сили, а слабкості Росії. Вона втратила всіх союзників і навіть нейтрально налаштованих партнерів. Навіть у Вірменії посилюються антиросійські настрої. У цьому сенсі Путін домігся дивовижного – викликати однакову зневагу до очолюваної ним держави і серед азербайджанців, і серед вірмен.

Тепер не лише в Україні, а й, мабуть, на всьому пострадянському просторі (хіба що за винятком Білорусі) мріють про розпад кривавої імперії, яка несе всім лише горе".