Путін хоче "взяти під контроль" цілу країну", - Макрон

Російському президентові може здаватися, що він вже сплатив всю — або майже всю — ціну за вторгнення до України. А значить, повинен довести справу до кінця. Тому зараз завдання як України, так і колективного Заходу в тому, щоби продемонструвати — Росії загалом та Путіну особисто все ще є що втрачати, передають Патріоти України.

"Президент Франції після телефонної розмови з Володимиром Путіним вважає, що в Україні найгірше ще попереду, бо останній висловив "велику рішучість" продовжувати наступ, метою якого є "взяти під контроль" цілу країну", – такими були вчорашні повідомлення французької преси стосовно результатів телефонних переговорів між Парижем та Москвою. Під час них Путін сказав Макрону, що операція російської армії розвивається "за планом", передбаченим Москвою, і що вона буде "гіршою", якщо українці не погодяться на висунуті їм умови.

"Спецоперація в Україні йде за планом, у суворій відповідності до графіку, всі поставлені під час спецоперації в Україні завдання успішно вирішуються", – заявив Путін і на вчорашньому засіданні російського Радбезу. Питань стосовно того, якою є задумана тривалість "спецоперації", і чи включав її план масові бомбардування та обстріли міст та інші військові злочини, члени російського Радбезу своєму президентові, ясна річ, не задавали. Це ж не прес-конференція якась, а серйозний адміністративний захід.

Подібна рішучість кремлівського фюрера, разом із початком мобілізацій російських військовослужбовців запасу на тлі вичерпання військових резервів ударного угрупування російської армії, демонструє досить прикру тенденцію. Москва не має наміру йти на переговори. Зустрічі контактних груп у Білорусі можуть, за великої вдачі, вирішувати другорядні питання — на кшталт гуманітарних коридорів чи обміну полоненими, але шанси на повноцінний мир за наявної позиції російського лідера відсутні.

Вплинути на цю ситуацію можуть тільки три фактори.

• Перший із них — це втрати російської армії.

Що б не писала російська пропаганда, Володимир Путін, скоріше за все, має оперативну інформацію стосовно їхнього реального рівня. І якщо кількість загиблих військовослужбовців, особливо призовників, навряд чи сильно впливає на його рішення, то знищення військових підрозділів із технікою, збиття літаків та поразки елітних підрозділів значення, скоріше за все, мають. Оскільки навіть у "ситі" роки Росія передавала у війська 200-250 нових та модернізованих (насправді — відсотків на 90 саме модернізованих) танків, то зараз, під тиском санкцій, ця цифра зменшиться. Відповідно, 251 танк, знищений на сьогодні українськими військовими — це річне виробництво у докризовий період. Прикро тільки, що, за різними джерелами, кількість боєздатних танків у російській армії оцінюється у 2000 — 3300 одиниць. Тому поле для діяльності ще немале. Є, звичайно, і ще майже 18 тисяч "законсервованих" з часів СРСР російських танків — але кожен, хто бачив фото "цвинтарів", на яких зберігаються машини 1950-1960-х років, розуміє, що шанси на їхнє приведення у боєготовий стан нульові.

Цей напрямок впливу на Путіна залежить, в першу чергу, від українських збройних сил, що забезпечують реалізацію опору "на землі", а також від держав — наших сусідів, які підтримують нас зброєю.

• Другий ймовірний вектор відчутного удару по російській економіці — завершення процесу "дегазифікації", точніше, повної відмови Європи від російських вуглеводнів.

І в цьому плані є втішні новини. Вчора Міжнародне енергетичне агентство представило перший та вкрай оптимістичний для Європи змістовний аналіз можливості скорочення закупівель російського газу. Звіт передбачає наступні ключові заходи: повна заборона нових контрактів з "Газпромом", закупівля скрапленого газу, запровадження зобов'язань щодо необхідних запасів газу, відмова від виведення з експлуатації атомних реакторів, а в радикальному сценарії — заміщення газової генерації вугільної. За оцінками агентства, ЄС може скоротити імпорт російського газу більш ніж на третину протягом року та повністю відмовитися від нього до 2030 року. Хотілось би сподіватися, що вчорашні заяви канцлера Шольца про те, що Німеччина готується жити без російського газу, пов'язані саме з початком реалізації цього плану, а не з побоюваннями, що українська ГТС буде знищена в процесі боїв.

• Третім фактором, напевно, найменш передбачуваним зі всіх, може бути продовження тиску на членів російської еліти.

І йдеться не про "полювання на яхти", яке, звичайно, виглядає захопливо, але шкоди завдає тільки олігархам, які на політичну реальність у Росії впливають слабко. Йдеться про тиск на середню ланку співробітників спецслужб. Серед яких, як сподівається сенатор-республіканець Ліндсі Грем, знайдеться "успішний Штауффенберг", що таки підірве російського недофюрера.

Який саме шлях припинення російської агресії буде реалізовано — військовий, економічний чи "терористичний" — покаже час, хочеться вірити, що найближчий. Але без стійкості українського народу на фронті і в тилу жодних надій на успішне для нас завершення конфлікту, на жаль, немає.