Путін намагається, але в нього нічого не виходить, - норвезький політолог

"Східний економічний форум у Владивостоці (4−6 вересня) — п’ятий з моменту проведення саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) 2012 року — був традиційно помпезний, але незвичайний за своїм змістом. Спочатку, головною метою цих елітних зборів було дати імпульс економічному розвитку Далекосхідного регіону Росії, відкривши його для інвестицій сусідів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, що динамічно розвиваються", - пише норвезький політолог Павло Баєв у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Незважаючи на роки дипломатичних відносин на високому рівні, Далекий Схід знаходиться в більш глибокій депресії, ніж на початку цього десятиліття, що призвело до сильного відтоку населення — значною мірою через корупцію. Дві вежі готелю Hyatt у Владивостоці, спеціально побудовані до саміту АТЕС в 2012 році, відтоді руйнуються — ставши ефектним символом того, як Москва провалилася в розвитку цього регіону. Китайські інвестори повинні були воскресити багатий на ресурси Далекий Схід, але цього не сталося. І саме відсутність численної китайської делегації зробило форум у Владивостоці радше нетиповим.

Замість цього почесним гостем став прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді, та президент РФ Володимир Путін розважав його перед відкриттям заходу цілий день. Російський лідер уникав будь-якої згадки напружених відносин між Індією і Пакистаном, внаслідок рішення Моді змінити статус індійського Кашміру, і запросив його відвідати Москву в травні наступного року, щоб взяти участь у святкуванні Дня перемоги. Проте, індійський прем'єр відмовився підписати довгоочікуваний договір про купівлю двохсот російських багатоцільових вертольотів Ка-226Т. Пропозиція, зроблена РФ Індії, про будівництво шести дизель-електричних підводних човнів на основі міжурядової угоди, замість вже анонсованого індійського тендеру, теж залишилася без відповіді. Численні запевнення в традиційній двосторонній дружбі не можуть приховати заклопотаності Москви через те, що Індія воліє зміцнювати свої військово-технологічні зв’язки з США.

Ще одним видатним гостем Владивостока був японський прем'єр-міністр Сіндзо Абе, який здивував Путіна новою пропозицією підписати довгоочікувану мирну угоду між Токіо і Москвою. Ця проблема давно зайшла в глухий кут — через суперечку за приналежність Південно-Курильських островів. Тому постійні спроби Абе домовитися про низку компромісів не змогли змусити Путіна відступити від невизначених обіцянок і зробити хоча б один практичний крок. Навпаки, позиція кремлівського лідера стала ще менш гнучкою, і він назвав загрозу розгортання американських ракетних систем малої дальності в якості основної причини, що стоїть за російською непоступливістю.

Ця загроза насправді отримала нові масштаби після закінчення договору про РСМД, за що Москва звинувачує масштабні, але короткозорі плани військової модернізації адміністрації Дональда Трампа. Путін навіть вважав це можливістю похвалитися російською перевагою в розробці гіперзвукових ракет і зробити США пропозицію купити російські технології, яку, звичайно, було відхилено.

Прямуючи на Далекий Схід, Путін здійснив церемоніальний візит в Улан-Батор, столицю Монголії, на що монгольський президент Халтмаагійн Баттулга відповів взаємністю, відвідавши форум у Владивостоці. Але подібна демонстрація поваги не поверне до життя стагнуючі двосторонні зв’язки. Малайзійський прем'єр-міністр, 94-річний Махатхир Мохамад, також приїхав на Східно-європейський форум, але розмови про можливу купівлю російських винищувачів і вертольотів далеко не зайшли. Тому найяскравішим моментом його візиту став двозначний жарт про плани Путіна залишатися у владі до такого ж похилого віку. Москва зрозуміла, що ввічливі бесіди в динамічному і конкурентному Індійсько-Тихоокеанському регіоні приносять мало відчутних результатів, достатніх для визначення її статусу в якості серйозного політичного гравця.

Але відносини з Китаєм більше розвиваються у взаємному вихвалянні унікальної потужності їх «стратегічного партнерства», ніж в економіці. Експерти в Москві все більше роздумують про перспективи перетворити це партнерство на колишній військовий союз і неохоче говорять про те, що якщо Китай вважатиме такий розвиток бажаним (що не відповідає дійсності), то Росії доведеться поступитися і прийняти позицію підлеглого союзника. Цей сценарій можливо гіпотетичний, але президент Франції Еммануель Макрон послався на нього, виправдовуючи свої плани з розширення діалогу з Росією, що Кремль вважає цілком задовільним. Пекін залишається індиферентним до таких домислів, оскільки в торговельній війні з Вашингтоном Москва приносить мало користі і радше була б тягарем в силу багатьох складнощів через санкції США.

Тому Путін зіткнувся з незручною проблемою — необхідністю переконати китайських друзів у міцності своєї владної хватки, навіть коли симптоми її слабкості очевидні — наприклад, коли лояльні до нього силовики беруть на себе ініціативу і насильно придушують опозицію або розбираються між собою. Кремль радий звинуватити у вуличних протестах втручання Заходу, як і Пекін намагається дискредитувати громадську повстання в Гонконзі. Китайські лідери, проте, пам’ятають марксистську теорію про внутрішні двигуни революції занадто добре, щоб вірити у власну пропаганду. І пересічні росіяни, як показують опитування, не бачать «руки Заходу» за соціальним невдоволенням, що посилюється

Об'єднані військові навчання за звичаєм привертають багато уваги, але напруженість економічних зв’язків і дефіцит політичної довіри залишають російсько-китайський квазіальянс в досить невизначеному стані. Путін намагається розширити горизонти російської політики в Азії, але знаходить мало охочих відповісти на його запрошення інвестувати. Для політиків і бізнесменів — від Індії до В'єтнаму (які помітно були відсутні на форумі у Владивостоці) — економічні показники є головним критерієм успіху, але російська економіка стагнує через поганий політичний менеджмент. Зараз Кремль покладається на комбінацію демонстрації військової сили і використання «гібридних» засобів — корупції та дезінформації, але не може застосувати ці політичні інструменти в складному протистоянні в Індо-Тихоокеанському регіоні. Росії не здійснити значимого повороту на Схід і не досягти успіху в своїй конфронтації з Заходом, перетворюючись на неспокійний і проблемний квартал Євразії".