Путін не просто відштовхнув руку Трампа, а зробив це в максимально збоченій формі – знущаючись із нього перед усім світом, - журналіст

"Історики, звісно, ще будуть розбирати цей кейс: протягом понад пів року США із безпрецедентною пропозицією давали Росії можливість вийти з руйнівної пастки, до якої росіяни самі себе загнали", - пише журналіст та військовий експерт Ігаль Левін у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Причому вийти не просто, а на почесних умовах – із червоними доріжками, зняттям санкцій, пропозиціями спільних проєктів і втішними призами.

Загалом у війнах такого масштабу подібне просто не трапляється – унікальний випадок, і від пропозицій такого рівня просто не відмовляються.

Звідси у багатьох була упевненість, що Путін погодиться, бо від добра добра не шукають, і це буквально максимально вдале віконце, в яке можна встигнути проскочити, поки двері пастки не зачинилися остаточно.

Але Путін не просто відштовхнув руку Трампа, а зробив це в максимально збоченій формі – знущаючись із нього і виставляючи блазнем перед усім світом.

Цікаво, що зетники і, мабуть, просто байдужі громадяни РФ (байдужість дорівнює пасивному обслуговуванню курсу Кремля) справді сподівалися на якесь заморожування – це прозирало між рядками: від внутрішніх розмов до розмов, як то кажуть, на кухні.

І ось мені цікаво – чи розуміють вони, наскільки їхній лідер схибив, на тлі того, що США повністю розблокували продаж зброї Україні за європейські гроші (де лише один пакет від однієї країни може коштувати €0,5 млрд) і тепер ще запровадили й нові санкції.

Таке відчуття, що Путін ніби грає в "хойку" – можна перепробувати купу сценаріїв і глянути: "А цікаво, як воно буде, якщо так?" – водночас ніби не розуміючи, що навіть у режимі "айронмена" в тебе немає права на помилку.

Що вже казати про реальне життя.

Можливо, Путін усе розуміє, але банально не знає, що робити зі своєю військовою економікою й армією – буквально черню й покидьками, яке тримається в дисципліні, тільки поки є активний фронт і драконівські методи.

Це не регулярні ПДВ-контрачі, яких можна просто повернути додому на ППД, і не хлопчики-призовники – тут буквально неясно, що робити із цією ватагою, як і що робити з військовою економікою і накопиченими протиріччями всередині самої РФ.

І якщо в цьому причина – тоді все стає на свої місця.

Історія знає чимало прикладів, коли воєнні машини не могли зупинитися, діючи буквально за інерцією і наслідуючи воєнну логіку, навіть коли було вже очевидно, що вони мчать у прірву".