В австрійській столиці жорстко "упакували" і кинули за ґрати українського журналіста-розслідувача Михайла Ткача та його оператора Ярослава Бондаренка. Ткач робив свою звичну роботу – шукав сліди ексгенпрокурора Руслана Кравченка, який вирішив перечекати бурю в затишній австрійській еміграції.
Це сталося в місті, яке весь світ офіційно визнає головною світовою столицею шпигунства.
Там, де роками безперешкодно ходять сотні агентів ФСБ, ГРУ та китайської розвідки, австрійська поліція раптом проявила небачену принциповість... щодо знімальної групи з України.
Розкладаємо по поличках
Закон, який дозволяє розвідкам усе: стаття 256 StGB
В австрійському Кримінальному кодексі є легендарний параграф 256 (§ 256 StGB). Він звучить приблизно так: Шпигунство карається тюрмою, якщо воно вчинене… "на шкоду Республіці Австрія".
Відчуваєте юридичну магію?
Якщо ти офіцер ФСБ чи китайського МДБ і стежиш у Відні за американськими дипломатами, українськими біженцями чи чиновниками ЄС – ти не порушуєш закон Австрії!
За австрійськими нормами, доки ти не лізеш у таємниці самого австрійського уряду чи його армії, твоя діяльність де-факто легальна.
Шпигуйте за ким завгодно, крадіть чужі секрети, вербуйте людей – поліція вам слова не скаже.
Читайте також: Михайла Ткача затримували у Відні у справі про шпигунство. Журналіста вже відпустили, але засоби звʼязку не повернули
Після 1955 року Відень обрав вічний нейтралітет і став ідеальним мостом між Заходом і Сходом.
Відень завжди заробляв на статусі безпечного майданчика для таємних контактів і брудних грошей.
Чому кадрових шпигунів тут пригощають кавою, а журналістів кладуть обличчям в асфальт?
Річ у тім, що Ткач – не офіцер із дипломатичним імунітетом. На нього діяли зовсім інші, залізобетонні австрійські закони:
1. Дзвінок охорони та "тривожна кнопка"
Найімовірніше, охорона чи сам ексгенпрокурор, помітивши стеження біля свого помешкання, негайно набрали поліцію і заявили про "невідомих підозрілих осіб, які стежать за житлом і можуть готувати напад/викрадення".
В Австрії на такі виклики вилітає спецпідрозділ зі зброєю. Для них це не журналісти – це потенційні терористи чи кілери.
2. Австрійський закон про сталкінг (§ 107a StGB): В Австрії діє культ особистого простору.
Якщо ти сидиш у машині біля чийогось будинку, фіксуєш пересування людини або ведеш негласне спостереження – за місцевим правом це кримінальний злочин: "нав'язливе переслідування".
3. Дрони – табу!
Усі розслідування Ткача не обходяться без коптерів.
Але в Австрії підняти дрон над містом без дозволу державної авіаслужби Austro Control – це миттєвий сигнал тривоги та серйозна стаття за порушення повітряної безпеки й приватності.
4. Європейський культ GDPR: Знімати приватне життя або приватну територію без дозволу в Австрії заборонено настільки суворо, що там роками були фактично заборонені навіть звичайні автомобільні відеореєстратори.
У цій історії є вкрай цинічна мораль.
Українські ексчиновники, олігархи та втікачі обожнюють Відень не лише за віденську оперу. Вони знають: найнявши дорогих австрійських адвокатів, європейські закони про "захист приватності" та "права людини" можна перетворити на ідеальний бронежилет від українського суспільства та правосуддя.
Парадокс сучасної Європи: країна, яка десятиліттями закриває очі на шпигунів ворожих диктатур, ізолює журналістів за те, що вони посміли навести об'єктив камери на колишнього високопосадовця.
Як гадаєте, австрійська влада відпустить журналістів після втручання МЗС, чи "захист приватності" ексчиновників виявиться сильнішим за свободу слова?
В австрійській столиці жорстко "упакували" і кинули за ґрати українського журналіста-розслідувача Михайла Ткача та його оператора Ярослава Бондаренка. Ткач робив свою звичну роботу – шукав сліди ексгенпрокурора Руслана Кравченка, який вирішив перечекат...
Украинский регулятор накануне направил обращение к крупнейшим зарубежным поставщикам игрового контента и технологий, призвав их прекратить поддержку операторов, которые работают на украинском рынке без лицензии. Поводом стали результаты мониторинга инт...
