Виявлена завдяки війні слабкість путінської росії відкрила дорогу для критики режиму з принципово нових — «патріотичних» — позицій. Якщо раніше владою були незадоволені майже виключно прихильники демократії, то тепер до них у дедалі більших масштабах починають долучатися і «патріоти». До них починає доходити, що всі ці роки путін їх обманював, про це пише російський політолог Аббас Галлямов.
«Вони-то думали, що він будує «сильну росію», а він, виявляється, весь цей час разом зі своїми подільниками будматеріали розкрадав.
Зараз, у момент, коли демократичний світ — Україна і НАТО — перемагає авторитарну росію, в останній починає складатися вкрай сприятлива з точки зору перспектив демократизації ситуація, коли до прихильників «патріотичної» ідеї раптом дійде, що якщо росія не стане демократичною, то вона так і залишиться слабкою. Зараз дедалі очевиднішим стає, що авторитаризм — це синонім слабкості.
Свого часу Перебудову підтримали багато представників радянського військового керівництва — саме тому, що вони розуміли, що неефективна політична система і економіка, що скочувалася в застій, вели до деградації збройних сил. Так і зараз, розумніші «патріоти» опиняються по один бік барикад із лібералами. Так, причини, чому дві ці групи підтримають демократизацію, будуть відрізнятися — перші побачать у демократії інструмент зміцнення країни, другі цінують демократію per se (как таковую — Авт.). Для кінцевого результату, однак, зазначена різниця не матиме значення".
За словами Аббасова, революції «патріоти», звісно, не зроблять.
«На самостійну, не підтримувану адміністративним ресурсом і не підживлювану з бюджету політичну активність вони у своїй основній масі не здатні. Зате не заважатимуть, коли революцію робитимуть ліберали».
У соцмережах набирає популярності математичний вираз, передають Патріоти України. 50 – 25 ÷ 5 × 2. На перший погляд він здається елементарним, однак саме порядок виконання дій змушує багатьох отримувати неправильну відповідь. Частина людей спочатку від...
Верховна Рада навіть у нинішньому стані продовжує працювати. Попри проблеми монобільшості, дефіцит голосів, кадрове виснаження та якість законодавчого процесу, парламент ухвалює закони, необхідні країні, що воює. Але тут і виникає головний парадокс — і...
