Росія ніколи не втратить шансу познущатись із наших полонених. І ще держава-терорист - якісний фахівець у сфері брехні, - Марина Данилюк-Ярмолаєва

"Маргарита Симоньян та російський телеграм якісно закинули вудку на пересічного українця та редактора закордонних новинних стрічок. Хто перший сказав свою правду — той тактично і переміг. На жаль, незграбна комунікація без єдиного голосу протягом чотирьох годин поспіль пішла не на руку Україні", - пише журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Утім, зафіксуймо кілька моментів. Російські вантажні військові літаки, які доставляють до аеродрому Білгорода ракети для обстрілу Харкова та Харківської області, є законною ціллю.

Тим паче ексклюзив, який здобули журналісти проєкту "Схеми" радіо "Свобода", свідчить, що були впольовані дуже жирні "карасі". Троє із загиблих пілотів мали медалі за взяття Криму та війну в Сирії, а отже, є досвідченими агресорами.

Також згідно з інформацією від нашого ГУР МО — місцем служби п’ятьох членів екіпажу вказаний 117-й військово-транспортний авіаційний полк. У березні 2022 року льотчики Беззубкін, Високін, Пулієв, Житєньов та Саблінський - у списку військовослужбовців 117-го окремого транспортного авіаційного полку, "які доставляють зброю та боєприпаси для вбивства мирних громадян України". Беззубкін, Високін та Пулієв уже нікуди не полетять — їхні щасливі дружини понаписували слізні некрологи ВКонтакте.

Чи могли бути українські полонені на борту? Могли, але точно не 65, як у знаменитому списку Маргарити Симоньян. Не тому, що хтось вірить у залишки якоїсь людяності рашистів. Просто на всіх можливих фото немає ані решток тіл, ані одягу. І на наступний день російські окупанти не показали мішків із трупами, які б точно були використані для шантажу Заходу.

Думаю, всі уловили смисли перших заяв пропагандистів, які в унісон кричали про Patriot та IRIS-T. То було ніщо інше, як намагання посіяти сумніви в належній роботі нашої ППО і щоб США та Німеччина не давали його під приводом, "бо ще своїх же полонених повбивають".

З цікавих моментів — інформація представника Головного управління розвідки Міноборони Андрія Юсова про те, що на борту літака Іл-76, який зазнав авіакатастрофи у Білгородській області РФ, мали перебувати російські високопосадовці, проте в останній момент ФСБ заборонила їм сідати на борт.

Якщо це так — не виключено, що після падіння Іл-76 Росія психонула і вирішила зупинити обмін військовополоненими, який планувався на 24 січня. Мовляв, будете бити наші літаки — ось вам ваші люди. А те, що на своїх росіянам давно начхати — це уже давно аксіома.

Росія намагається пограти на нервах міфами та брехнею з єдиною метою — посіяти сумнів у головах українців до самих себе, до ЗСУ, до нашої розвідки й штабу, який займається темою бранців. Надто жива і болить тема Оленівки, судилища над азовцями в Ростові й урешті низки невідомих фактів стосовно майбутнього бійців, які потрапили в лещата тиранії після виходу з Азовсталі.

Що робити в ситуації, коли доступ до місця падіння має лише Росія?

Офіс омбудсмена звернувся до Червоного Хреста, адже коли проводиться транспортування, переміщення військовополонених, зміна їхнього місця утримання, росіяни згідно з процедурою зобов’язані інформувати МКЧХ. Відповіді поки немає. Але кожен небайдужий має написати листа до МКЧХ із питанням: де наші? Українська сторона досі так і не отримала офіційних списків полонених, які, як стверджує російська сторона, нібито загинули на борту літака. Кожен, хто перебуває за кордоном і бажає допомогти Україні медійністю, має донести це локальному уряду.

І окремо. Станом на зараз у полоні РФ перебувають близько 17 тисяч полонених — і військових, і цивільних. Кожна людина важлива і має повернутися додому, а не згинути в таборах у широтах вічної мерзлоти. Час згадати формат мітингів минулих часів Free Sentsov і вимагати повернення наших у всіх містах, де зараз є українці.

Окремо не зле буде відмовитися від шаленої довіри до російського телеграму, який як по нотах розіграв з топпропагандистами Кремля виставу про те, як українці буцімто вбивають своїх.

Наші ж державні органи мають нарешті перестати гратися у хвалебні перепости одне одного і публікацію виключно добрих новин. У такі дні, як було з Іл-76, ти очікуєш не заспокоєння. Ти хочеш правди й нічого більше.

Що стосується єдиного голосу — пора б його мати в такій чутливій та невдячній темі, як військовополонені. Це не принесе політичних рейтингів, але точно врятує комусь життя".