Росія обрала нову тактику терору тилової України: Що задумав ворог і як намагається реалізувати свої плани, - Злий Одесит

Україна вже четвертий рік перебуває під регулярними терористичними ударами російських окупаційних військ, які застосовують ракетне озброєння, бомби, дрони-камікадзе та інші засоби ураження. Але російське командування не стоїть на місці, а експериментує з терором проти тилової частини України в буквальному сенсі слова – випробовуючи нові методи геноциду.

З початку листопада чітко простежується нова тактика РОВ, згідно з якою не стільки важливо, яка кількість засобів ураження застосовується одночасно. Важливим є те, скільки триває повітряна тривога і та чи інша область перебуває в стані стресу, емоційної тривоги, а також зупиняються виробництва і персонал спускається в сховища.

Психоемоційний терор

Схожа тактика застосовувалася Росією раніше, у 2023 і 2024 роках, коли в повітряний простір РФ у районі Саваслейки здіймався перехоплювач МіГ-31К, носій аеробалістичних ракет Х-47М2 "Кинджал", і в усій Україні лунала повітряна тривога.

Річ у тім, що Х-47М2 "Кинджал" – це засіб ураження, який покриває за дальністю всю територію країни, а його перехоплення можливе тільки за допомогою ЗРК Patriot і SAMP/T.

У більшості випадків пуски "Кинджала" не здійснювалися, оскільки це дорога і дефіцитна ракета, але спочатку на цю загрозу реагували зупинкою підприємств і навіть транспортного сполучення – наприклад, у Києві між лівим і правим берегами. Такий метод терору, без прямого фізичного впливу, бив по економіці та емоційно-психологічному стані населення. Але не довго.

У якийсь момент в Україні стали ігнорувати тривогу у зв'язку з підняттям МіГ-31К, розуміючи, що пуски цих ракет здійснюються переважно вночі, а не вдень. Сама ж Росія взагалі через деякий час відмовилася від такого методу психоемоційного та економічного терору з однієї простої причини: ресурс перехоплювачів не вічний, а їхнього виробництва в РФ немає.

Винищувачі МіГ-31 вироблялися з 1975 по 1994 рр., тобто найновішому з них 28 років. Після припинення виробництва винищувачів поступово було згорнуто і виробництво двигунів Д-30Ф6. На сьогодні російський військово-промисловий комплекс може тільки обслуговувати і ремонтувати МіГ-31 і його вузли. Кожне застосування навіть базової модифікації, а не безпосередньо носія МіГ-31К, яких менше ескадрильї в бойовому режимі, призводить до витрачання невідновлюваного ресурсу.

Тобто, продовжуючи таку тактику, Росія могла опинитися через якийсь час взагалі без носіїв своєї єдиної аеробалістичної ракети! І тоді б виникло питання: а навіщо така ракета взагалі потрібна?

У підсумку Росія перейшла до нового формату постійного терору України – за допомогою дронів-камікадзе Shahed-136, а також дронів-приманок "Гербер"/"Пародій".

Наразі РОВ застосовують комбінацію Shahed-136/"Гербера"/"Пародія" одночасно не тільки як засіб ураження, елемент відволікання уваги засобів ППО та їхнього розосередження, а й як елемент постійного психоемоційного впливу.

З початку листопада Росія вже застосувала по Україні 1 749 дронів комбінованого типу, з яких 354 завдали ударів. Але важливо навіть не те, скільки із загальної кількості змогли прорвати систему ППО, а те, в чому відмінність цих ударів від попередніх років.

Тактика терору

Кардинальною відмінністю останніх нальотів по тиловій Україні є те, що російські окупанти застосовують свої дрони (що ударні, що ті, які відволікають засоби ППО, – приманки) невеликими групами, але постійними, системними хвилями.

Таким чином, у низці міст і загалом областей постійно лунає повітряна тривога, створюючи як локальні проблеми для роботи підприємств в окремо взятому регіоні, так і постійну психоемоційну напруженість серед населення.

Серед регіонів України, які найчастіше опиняються під такими ударами, є Харківська, Сумська, Одеська, Херсонська та Миколаївська області. З початку листопада вкрай зросла активність такого роду впливів щодо Одеської, де повітряна тривога вже стала практично буденним явищем.

При цьому армія країни-агресора дуже часто застосовує для створення такого ефекту саме дрони-приманки типу "Гербер"/"Пародій", які зроблені з гранично дешевих матеріалів – пінопласту, але мають у комплекті кустарну лінзу "Люнеберга", що імітує більший об'єкт під час опромінення системами РЛС.

Тобто останнім часом Росія змістила акцент з масованих ударів по Україні, оскільки вони вимагають великого накопичення і зосередження сил і засобів, а також фінансових витрат, що змушує ворога робити більші проміжки між такого роду атаками, на обмежені, але постійні нальоти. Тепер же, згідно із задумом командування РОВ, терор переходить у формат обмеженого, але постійного. Тобто групи з одного, двох, трьох дронів (які російські розрахунки можуть собі дозволити запускати цілодобово, згідно з показниками виробництва таких засобів) можуть тримати українців у напрузі постійно, а за деякий час завдаватиметься більш масований удар.

У результаті не тільки емоційно, психологічно і фізично виснажується цивільне населення, а й оператори ППО, які постійно стежать і контролюють ситуацію в повітряному просторі.

Росія, не маючи серйозних успіхів глобального значення від ракетних і дронових нальотів, на четвертому році війни проти України обрала шлях психологічного виснаження. При цьому застосовуються найдешевші засоби для реалізації таких планів. І тут не стільки важливий фактор перехоплення цих засобів, скільки повне знищення об'єктів їх виробництва.

Але в цьому питанні Україні може допомогти хіба що Tomahawk.

Джерело