Росія скоротила терміни підготовки до ще одного вторгнення: якій країні це загрожує і як може розвиватися найгірший сценарій - Злий Одесит

Останнім часом лунає низка прогнозів щодо того, що Росія найближчим часом буде готова до вторгнення в одну з країн ЄС/НАТО. А в Головному управлінні розвідки Міноборони України заявили, що країна-агресорка скоротила терміни підготовки вторгнення в Європу до 2027 року і це, що не дивно, будуть країни Балтії. Розгляньмо один із таких сценаріїв – наскільки Росія зможе реалізувати свої загарбницькі амбіції.

Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Що передувало

Протягом 2025 року я зазначав, що ризики вторгнення Росії до країн ЄС/НАТО можна розглядати за кількома сценаріями – як щодо напряму ударів, так і щодо термінів їх здійснення.

Найпесимістичніший, на мій погляд, – це вторгнення у другій половині 2026 року в Естонію. І саме цей сценарій ми сьогодні розглянемо. Але для початку трохи контексту.

Росія з другої половини 2025 року значно активізувала провокації щодо країн Балтії, і епіцентром цієї діяльності, що викликає особливу стурбованість, стала саме Естонія.

Так, у жовтні на кордоні Естонії з Росією, в районі так званого Саатсеського чобота (Saatse saabas) були помічені озброєні люди без розпізнавальних знаків. При цьому "зелені чоловічки" навіть не ховалися і нарочито дозволяли себе фотографувати.

Того ж місяця вже російські прикордонники (з розпізнавальними знаками) порушили кордон Естонії по річці Нарва недалеко від Васкнарви. Вони висадилися на невеликій ділянці суходолу, пробувши там протягом 20 хвилин. Важливо зазначити, що це висадження було здійснено в суперечливій транзитній зоні, де російські судна без дозволу влади Естонії не можуть отримати доступ до озера Пейпус (Чудське озеро).

Ця ділянка є спірною, бо Росія й досі юридично не закріпила тут кордон і цілком може використовувати як для гібридних провокацій, так і як привід для прямого вторгнення.

Найвразливіша ланка

Говорячи про країни ЄС/НАТО, до яких Росія має прямий доступ для здійснення вторгнення, Естонія є найбільш вразливою і максимально придатною до отримання швидкого результату – захоплення всієї території держави.

Естонія має досить скромну площу – 43 464,00 км², котру можна порівняти з двома півостровами Крим або в середньому з двома стандартними українськими областями. Населення країни – 1,3 млн осіб, що дорівнює населенню Харкова.

Практично весь східний кордон Естонії – з Росією, що дає змогу здійснити вторгнення за двома основними напрямками: Нарвським – на Нарву трасою Е-20 і Вируським – на Виру вздовж траси Е-263, що дасть змогу в перспективі вийти на Тарту.

Що важливо, на кордоні Естонії з Росією немає необхідних ліній оборони й фортифікаційних споруд, усього комплексу потрібних загороджень, щоб війська, які наступають, якщо і не були зупинені, то хоча б максимально гальмувались у просуванні.

Негативним моментом для Естонії є й те, що Росії для вторгнення в цю країну не потрібно розміщувати великі ударні угруповання в інших країнах, як, наприклад, у Білорусі для вторгнення в Україну або гіпотетичного вторгнення в Польщу. Російські війська можуть бути досить компактно розміщені в Псковській області та загалом у Ленінградському військовому окрузі (ЛВО), щоб оперативно рушити для здійснення інтервенції.

Тобто вторгнення в Естонію може мати непередбачуваний характер, що значно скорочує час реакції партнерів країни по НАТО і самих естонських збройних сил.

Перебіг вторгнення

Нарвський і Вируський напрямки є найімовірнішими для вторгнення та однаковою мірою важливими для РОВ.

Нарва – місто, в якому, як відомо, досить висока концентрація російськомовного населення, що завжди для Росії було "виправданням" своїх агресивних дій. Мовляв, це захист російськомовних, особливо якщо в регіоні каталізують тему "Народної республіки Нарва".

Причому удар може бути – а скоріше за все так і буде – не лише лобовим, у саму Нарву трасою Е-20, а й з боку Васкнарви, щоб трасою 32 швидко відрізати місто від підтримки з виходом протягом доби на вузлове місто Йохві.

Але головне – це траса Е-20, яка дозволить передовим силам РОВ вийти на Таллінн і повністю закрити північне узбережжя країни. Це також дасть змогу російським окупантам активно застосовувати свій флот у Фінській затоці по естонських містах.

Втеча від окупантів людей у центр і на південний захід країни створить гуманітарну кризу – як внутрішню, так і в сусідній Латвії.

Початковий ударний кулак РОВ для Нарвського напрямку може становити 20 тисяч осіб у повній штатній комплектації за технікою. У міру просування вглиб країни по Е-20 це угруповання буде поповнюватися і посилюватися, і в разі виходу до Таллінна може сягнути близько 50 тисяч.

Вируський напрямок сконцентрує удар через Шумилкіно – Хіндса з метою виходу основних ударних сил на трасу Е-263 і по Е-77 відрізати Естонію від Латвії по Пярну, а також через Печори-Койдула на Карісілла і по трасах на західному напрямку. Причому цей напрямок буде найбільш ресурсовитратним для РОВ і зосередження там військ для здійснення вторгнення може досягати 40 тисяч осіб.

Отже, на початковому етапі російські окупаційні війська повинні мати в розпорядженні угруповання сумарною чисельністю 100 тисяч, але надалі його можна буде збільшити до 150-180 тис. А процес окупації Естонії в кращому разі може тривати 2-3 тижні, без урахування великих обложених міст на кшталт Таллінна, Тарту тощо, у гіршому – менш ніж тиждень.

І саме до другої половини 2026 року Росія матиме достатньо ресурсу, як людського, так і механізованого, щоб забезпечити присутність таких сил і засобів біля кордонів Естонії.

Чи готова буде Естонія або НАТО зустрічати таке угруповання ефективними, оперативними і, головне, адекватними діями у відповідь? Без роздумів відповім з урахуванням усього раніше викладеного – ні.

Висновки

Цей варіант розвитку подій являє собою найгірший сценарій, який може статися вже в другій половині 2026 року. Це не означає, що так і буде, але щоб зменшити втрати і негативні наслідки від ймовірного вторгнення, завжди варто розглядати найгірший варіант. І готуватися вже зараз.

Те, що Росія не відмовиться від планів вторгнення в країни ЄС/НАТО, вже більш ніж очевидно, а питання, де і коли – актуальне як ніколи. І якщо Старий світ Європи перебуває у відносній безпеці, східні кордони – в зоні ризику, як ніколи раніше.

Джерело