"Росія відправляє в Україну непотріб, а у нас воюють найкращі хлопці", - генерал Мікац (фото, відео)

Бої за донецький аеропорт стали символом незламності і бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько "кіборги".

Генерал Мікац

Оборона Донецького аеропорту від окупаційних сил РФ і проросійських збройних угруповань тривала з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015-го, поки противник артилерією не знищив усі будівлі. Генерал-майор Олег Мікац тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою ЗСУ, яка разом з іншими підрозділами Збройних сил, добровольцями тримали ДАП, передають Патріоти України з посиланням на Обозреватель.

Начальник штабу – перший заступник командувача ОК "ЗАХІД" згадав про початок війни, розповів про дзвінки ватажків бойовиків, героїзм наших військових і чому було так важливо тримати аеропорт.

- У квітні 2014-го після поїздки в захоплений стрілківцями Слов'янськ я не уявляла масштабів біди. Була надія, що ось-ось усе закінчиться. Але перший бій у Донецькому аеропорту (26 травня 2014 року) став для мене страшною точкою відліку справжньої війни. Опинитися під обстрілом, побачити поруч бойовиків із "мухами", наші винищувачі і вертольоти, що працюють по цілях... На хвилину навіть здалося, що це кінозйомки, а потім реальність обвалилася з головою. Коли у вас з'явилося розуміння, що це справжнісінька війна?

– Відчуття війни, саме в такому розумінні, з'явилося, напевно, з першими загиблими, яких побачив.

Спочатку 22 травня був напад групи Гiркiна під Волновахою, а 23-го вони так само намагалися захопити мій блокпост у районі Золотого Колодязя (Добропільський район Донецької області).

У результаті двоє військовослужбовців снайпером були вбиті на місці, ще один iз кулею в шиї був госпіталізований, його доставили до Харкова, але, на жаль, він помер.

Коли вертольотами мене зі снайперами, з моєї роти снайперів, доставили на цей блокпост, ми подивилися, що твориться... Люди, які були там першими, зрозуміли, що це не віртуальне "десь-щось". Ось лежить мертвий сепаратист з автоматом у руках, ось тільки що вертольотом забрали наших убитих товаришів, ось швидка допомога відвезла пораненого...

Виявилося, що війна дійсно тут – ось вона, поруч! Ось обстрілюють, ось намагаються захопити... і ніхто точно не грає. Це не як у Counter-Strike, де перезавантажив гру і можна почати заново. А тут потрібно вже зараз ухвалювати рішення. Єдине правильне рішення.

Напевно, з цього моменту вже було зрозуміло, що почалася війна. Надалі, коли ми стояли під Добропіллям, друга батальйонна тактична група була обстріляна ГРАДом, який прийшов iз Чечні.

Коли одна з машин була нами захоплена, ми подивилися документи – так, дійсно, вже кадрові росіяни з нами воюють.

– Після травня в районі ДАП було відносне затишшя, а потім, наскільки пам'ятаю, жорстко вже у вересні?

– Влітку було затишшя всюди, але не в ДАП. Тому що люди, які перебували на РЛС (так званий "Зеніт"), були під постійним вогнем – в оточенні, грубо кажучи. І спецназ, і 72 бригада перебували в аеропорту і контролювали його – були періодично спроби їх захопити.

У районі Червоноармійська (пізніше був перейменований у Покровськ - прим. авт.) ми тоді стояли – ближче до Карлівки. І в район Новоселівки Другої я відправляв артилерію. 93-ї бригади там ще не було, ми виконували вогневі завдання з підтримки захисників ДАП, які там перебували.

Донецький аеропорт

Спочатку було звільнено селище Піски, була деблокада аеропорту, звільнено місто Авдіївка і потім уже почалися бої безпосередньо в ДАП.

І якщо після першого "мінська" (Мінська угода була підписана 5 вересня 2014 – прим. авт.) більш-менш "пройшло" затишшя по всьому фронту, по лінії зіткнення, то в аеропорту його ні дня не було.

– Там ще хтось дуже хотів до певної дати зробити "подарунок".

– Так, Гіві хвалився, що хотів на день народження Путіна аеропорт узяти, періодично вони взагалі заявляли, що контролюють ДАП.

Особливо запеклі бої почалися, напевно, з 20 вересня і приблизно до середини жовтня. Це були найжорстокіші бої... Потім знову невелике затишшя – була спроба реалізувати мінські домовленості.

Нас періодично то намагалися атакувати, то переставали, відходили, то артисти до них приїжджали якісь. Пам'ятаєте, як Порєченков "красувався"? Журналістів купа...

– Так, відомий актор в одну мить перетворився на злочинця. Його тоді одразу внесли до бази "Миротворець". А потім...

Російський актор Михайло Пореченков на позиціях окупантів у районі аеропорту "Донецьк" (жовтень 2014 г.)

– Потім, коли прийшли десантники (спочатку 79-та бригада, 25-та бригада) стало набагато легше. З'явилася впевненість у тому, що незважаючи ні на які підступи ми аеропорт утримаємо.

Територія дуже велика, сил і засобів, чесно скажу, не вистачало саме через величезну площу. Новий термінал, старий, вишка управління польотами, готель... Плюс периметр тримали ще певний час.

"Кiборги" вистояли, не витримав бетон

– Дуже важко згадувати. Багато наших хлопців були поранені, загинули. Багато добровольців залишали гарну роботу і йшли воювати. У них були сім'ї, маленькі діти...

– Згадаю один день. Коли вже почалися січневі бої... У районі Опитного, Водяного стояли десантники. Тоді вже добровольці почали заходити в аеропорт – я маю на увазі ЗСУ, але на добровільній основі. Хтось боявся, хтось не озираючись ішов вперед...

Ось людям кажеш – треба виконати поставлене завдання, тому що в аеропорту перебувають наші хлопці, треба зробити ось це і це. Мені запам'яталося, як один iз десантників, не знаю з якої бригади, попросив МТЛБ, щоб можна було заїхати під бронею.

Десантники постояли і послухали, що їм розповідають, потім один піднімається і каже: "Ну що, хлопці, пiшли. Якщо написано на роду померти, то ми помремо, а ні – то будемо героями"

Зібралися пацани і пішли в аеропорт... Такі моменти запам'ятовуються, люди залишали страх осторонь.

– Ви згадали, як ватажки бойовиків постійно запускали "дезу", що ДАП під їх контролем...

– Вони мені навіть пропозиції різні робили (сміється – прим. авт.). На мій телефон дзвонив Гіві. Мовляв, так і так, ми все одно аеропорт візьмемо – залиш його. Скажи, куди треба постріляти – ми постріляємо, а ти потім скажеш, що не зміг утримати ДАП.

Гіві і погрожував: "я тебе зловлю, нирку виріжу", всяке таке. Я тоді ще полковником був, а що ж мене ловити – ну, давай, іди сюди. Чомусь не прийшов.

Моторола теж виходив на мене – "потролити" любив. Дзвонить: "Ну, ти. Чуєш, мені там міни треба, боєприпаси. Давайте побільше привозьте в аеропорт, а я прийду візьму". Кажу йому: "Іди-іди, там з правого боку в новому терміналі лежать – приходь, забирай".

– І де вони зараз – на тому світі.

– Так, самоліквідувалися. Один не вмів ліфтом користуватися, другий, схоже, необережно палив у ліжку.

Одіозні командири бойовиків – Моторола (Арсен Павлов) і Гіві (Михайло Толстих). Ліквідовані в 2016 та 2017 рр.

– У січні 2015 року остаточно був зруйнований ДАП і нашим воїнам не було сенсу там залишатися. Всі ці роки не вщухають суперечки: а може не варто було так довго утримувати аеропорт?

– Всім було зрозуміло одне: якби ми не утримували аеропорт, то окупанти рухалися б далі Донецькою областю і виходили на кордон інших областей.

Був би їх рух вперед, але вони тут "обламалися" і нічого не змогли зробити. Всі їх атаки були розбиті об аеропорт.

Супротивниками сковували, противник нікуди далі не рухався, не просувався і не міг просунутися.

Плюс до всього це була можливість провести наступні хвилі мобілізації, підготуватися, відновити озброєння, підтягнути артилерію. За цей час Збройні сили зміцніли, люди навчилися і були готові продовжувати гідно давати відсіч російським військам.

– Уже 2020 рік, гібридна війна триває. Здавалося б, уже стільки доказів російської агресії, але все одно то тут, то там починають: "Так там одні місцеві..." тощо.

– Всім зрозуміло, що там були кадрові росіяни, в першу чергу. І "керівники" – сто відсотків усi були звідти.

У жовтні 2014-го в районі метеовежi групою моїх снайперів були захоплені російські артилеристи – шість осіб. Один взагалі приїхав по мобілізації з Далекого Сходу – командир БАР (батареї артилерійської розвідки). Потім, коли почалися січневі бої в районі "Зеніту" – те ж саме. У росіян, яких взяли в полон, були з собою військові квитки. Ще дуже багато було найманців. Осетини, абхази, буряти...

Величезна несправедливість у тому, що Росія до нас відправляла непотріб, який не міг знайти себе ніде в житті, який мiг тільки вбивати і грабувати, а з нашого боку, на жаль, воювали і гинули кращі. Розумні, освічені, справжні патріоти, які стояли до останнього...

"Війна"

На жаль, тих просто було більше. Але ми їх стримали. І це, ще раз наголошу, дало можливість державі, найперше Збройним силам, підготуватися для того, щоб зупинити російську агресію.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Ціна питання - 26 "лямів": Приватний нотаріус з Дніпра вкрала будівлю в центрі Києва

середа, 26 лютий 2020, 21:59

Нотаріусу загрожує позбавлення волі строком до 8 років. Слідчі Державного бюро розслідувань (ДБР) і співробітники Офісу генерального прокурора підозрюють приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу в підробці документів, передають Патріоти ...

"Гнида ушла не просто так": Ексватажок терористів "ДНР" зробив гучну заяву про відставку Суркова

середа, 26 лютий 2020, 21:48

Терорист пише, що Сурков, швидше за все, щось знає про майбутнє Донбасу, однак, поки приховує це навіть від свого оточення. У своїй публікації Гіркін пише, що Сурков швидше за все, щось знає про майбутнє Донбасу, однак, поки приховує це навіть від свог...