Росія зазнає рекордних втрат Су-57 від початку вторгнення в Україну: що не так із цим винищувачем і що намагаються замовчати - Злий Одесит

Незважаючи на важке економічне становище та технологічне відставання після розпаду СРСР, Росія продовжувала гонку озброєнь зі США, намагаючись конкурувати практично в кожній категорії. Однією з них був напрям створення багатоцільового винищувача п’ятого покоління Т-50, згодом – Су-57. На сьогодні це один із небагатьох серійних винищувачів п’ятого покоління у світі, але як він проявив себе під час війни Росії проти України? Давайте розберемося.

Су-57 є найбільш розпіареним російським винищувачем – хоча на момент розгортання цієї кампанії вихваляння його майже не експлуатували, а характеристики та надійність викликали сумніви.

У серпні 2011 року на авіасалоні МАКС сталася подія, що набула значення для авіаспоттерів. Під час заходу в зірки показу Су-57 (на той момент Т-50-2) стався помпаж двигуна, і літак не зміг виконувати польотну програму.

Російська пропаганда намагалася перебити технічні й технологічні проблеми літака замовними статтями в західних виданнях. Якісь псевдоаналітики розповідали, наскільки ці літаки "не мають аналогів у світі". Найулюбленішою темою таких замовних статей було порівняння Су-57 з F-22 і F-35, хоча технічно правильним було порівнювати його лише з першим.

24 грудня 2019 року в Хабаровському краї зазнав катастрофи перший серійний Су-57, який переганяли для підготовки до пафосної й урочистої передачі до складу ПКС РФ. Це сталося через відмову системи керування.

Катастрофи й надзвичайні події продовжують переслідувати Су-57 і досі. Наприклад, 29 жовтня в Ахтубінську через внутрішнє займання двигуна винищувач повністю згорів.

То що ж не так із цим літаком?

Кульгава качка в небі

Винищувач п’ятого покоління почали розробляти ще за радянських часів. І навіть на той момент наявні концепції заходили в глухий кут через відсутність достатньої технологічної бази та надмірну дорожнечу такого проєкту. Але в новоствореній Російській Федерації намагалися показати, що можуть не лише не відставати, а й випереджати Захід.

Наприклад, прийнятий на озброєння та запущений у серійне виробництво танк Т-90 (який став гордістю Бориса Єльцина) був глибокою модернізацією Т-72Б, унаслідок якої вразливих зон стало більше, ніж у базового ОБТ. Концептуально застаріла бойова машина на той час стала експортним рятівним колом для "Уралвагонзаводу", але не вивела галузь із глухого кута.

Подальша генерація тупикових ідей привела до платформи Т-14 "Армата". Нею залякували всю Європу, але виробляти можуть у штучних екземплярах на рік, а дефекти трансмісії, паливної системи тощо досі не можуть виправити.

Комплекс "Панцир-С1", який планували на заміну ЗРГК "Тунгуска", насправді виявився менш ефективним не лише через проблемну систему керування вогнем, а й через зенітні керовані ракети, що суперечать законам аеродинаміки.

Багато амбітних проєктів зайшли в глухий кут. Адже якщо в СРСР не могли їх реалізувати, чи була на це спроможна Росія? Аналогічно і з Су-57 – літаком, який увібрав у себе революційні ідеї минулого століття, реалізовані в умовах браку необхідних інструментів за рахунок банального канібалізму та формату "Lego". Питання якості такої реалізації актуальне й досі.

Наприклад, кокпіт для Су-57 просто перекочувала з Су-35, на якому розміщувався модернізований набір органів керування та приладова панель із Су-30. Фактично російські авіабудівники не стали винаходити щось нове, революційне, необхідне для літака нового покоління, а запозичили приладову панель у літака 4++.

Це стосується й двигуна АЛ-41Ф1, який також перекочував із Су-35 та Су-30 і не є силовою установкою, що відповідає вимогам літака п’ятого покоління. Двигун другого етапу, Іздєліє-30, досі проходить випробування, і перший серійний Су-57 із двигуном нового покоління може бути прийнятий на озброєння лише у 2027 році – і це в найкращому разі. Піднятий у повітря в грудні 2025-го борт 052 із двигуном Іздєліє-177 досі не завершив випробування, а за наявною інформацією саме він і згорів 29 жовтня 2026 р. на аеродромі "Ахтубінськ".

Окремо можна було б обговорити ефект малопомітності Су-57, який нібито робить його літаком-невидимкою, та інші бойові характеристики, але про це трохи згодом. Головна думка цього розділу полягає в тому, що Росія спробувала реалізувати проєкт, який був не під силу навіть СРСР. А зрештою імітувала виконану роботу, створивши літак, зібраний із складових частин попереднього покоління, але забезпечивши йому найширшу рекламу та захмарний рекламний бюджет.

Звісно, можна сказати, що моя позиція може бути упередженою. Але, думаю, усі погодяться з тим, що найкращим доказом ефективності будь-якої техніки є її участь у реальних бойових діях, а не випробування чи навчання. То як Су-57 показав себе у війні в Україні?

Бойовий досвід Су-57

Перший бойовий досвід Су-57 здобув не в Україні, а у 2018 році в Сирії, де здійснив 10 бойових вильотів, завдаючи ударів по силах повстанців, які не мали ані ППО, ані ПЗРК. Назвати це бойовим досвідом складно, але маємо те, що маємо.

Участь Су-57 у війні в Україні російські джерела підтверджували з 2022 року, але літак переважно застосовували для запуску ракет Х-59 і Х-69 (розробленої спеціально для його внутрішніх відсіків). Тобто бойова машина здебільшого перебувала на безпечній відстані й завдавала дистанційних ударів. Проте цей винищувач зазнавав втрат.

Так, 8 червня 2024 року на території аеродрому "Ахтубінськ" в Астраханській області РФ ударні дрони уразили перший винищувач Су-57. За інформацією ГУР МО України, тоді вдалося пошкодити два борти.

25 квітня 2026 року на аеродромі "Шагол" у Челябінській області ударні дрони також пошкодили два Су-57.

А 23 липня і взагалі стався вкрай цікавий інцидент. У районі села Луцино Одинцовського району Московської області російська ППО збила власний Су-57 за допомогою кібератаки на його систему управління.

Загалом, як можна бачити, Су-57 ще жодного разу не вступав у прямий бойовий контакт і не ризикує залітати в чужий повітряний простір, де є системи ППО. Але є ще один дуже важливий момент, який трохи прочиняє завісу над функціональністю цього винищувача-невидимки.

Влітку 2026 року РОВ розгорнули масштабну кампанію терору на півдні України, щоб заблокувати судноплавство в Чорному морі. Для цього активно застосовували реактивні дрони-камікадзе, ерзац-ракети, удари протикорабельними засобами, а також авіацію, яка запускала ракети Х-59/69 по портовій інфраструктурі Одеської області та суднах у морі. Серед літаків, які застосовували найчастіше, були не лише Су-35 і Су-30, а й Су-57. І ось тут – найцікавіша деталь.

Щойно Су-57 опинялися в повітряному просторі над Азовським морем, усі моніторингові канали повідомляли про загрозу пуску авіаційних ракет. Тобто, літак-невидимка, винищувач п’ятого покоління – "той, що не має аналогів у світі", – фіксували й супроводжували ще до підльоту на пускову ділянку.

Скільки насправді ПКС РФ отримують Су-57 щороку?

У російських джерелах стверджується, що у складі ПКС РФ є 72 винищувачі Су-57. Але це й близько не відповідає дійсності.

15 травня 2019 року президент РФ анонсував закупівлю Міністерством оборони Росії 76 Су-57, які мають надійти на озброєння трьох авіаційних полків до 2028 року. Такі заяви стосуються не літаків, які перебувають у льотному та боєздатному стані, а запланованих за контрактом. А що реально передано? І тут починається найцікавіше.

Якщо цитувати офіційні російські джерела, то на озброєння Повітряно-космічних сил РФ із 2020-го до кінця 2025 року мало надійти 48 бортів, а саме:

2020–2021 – 4;

2022 – 6;

2023 – 11;

2024 – 13;

2025 – 14.

Тобто, судячи з усього, Комсомольський-на-Амурі авіаційний завод імені Ю.А. Гагаріна (КнААЗ) вивів виробництво на рівень… одного готового борту на місяць. Тобто високотехнологічний винищувач п’ятого покоління, "який не має аналогів у світі", виробляється в такій самій кількості, як і винищувач покоління 4++? Якось дивно це виглядає… І ось чому.

Перший серійний винищувач Су-57 передали Повітряно-космічним силам РФ 29 січня 2021 року. Мали передати два, але один із них розбився під час перельоту в грудні 2020 року в Хабаровському краї через відмову системи керування.

У січні 2022 року ПКС РФ передали два Су-57 із серійними номерами 52201 (Т-50С-3) і 52202 (Т-50С-4), які отримали бортові номери 51 "синій" і 52 "синій". Цікаво, що після детального вивчення аероспоттерами фюзеляжу одного з цих переданих винищувачів вони дійшли висновку, що борт із номером "52 синій" мыг отримати до передачі ПКС РФ прототип другого етапу Т-50-11, переданого в серпні 2017 року і весь цей час літаючого з бортовим номером "511".

У лютому 2022 року Повітряно-космічним силам РФ передали чергові два Су-57 з бортоввими номерами 02 "червоний" і 52 "червоний".

У травні 2022 року Повітряно-космічні сили РФ отримали ще два винищувачі Су-57 з бортовими номерами 53 "червоний" (Т-50С-5) і 54 "червоний" (Т-50С-6).

У грудні 2022-го Повітряно-космічні сили РФ отримали чотири Су-57.

І далі починається найцікавіше, адже у 2022 році КнААЗ ще працював за інерцією та здавав заздалегідь підготовлені заділи, а от із 2023-го все кардинально змінилося. Насамперед через запровадження масштабних санкцій проти РФ і ускладнення виробництва тієї компоненти, яка критично залежить від західних технологій.

Перше повідомлення про передачу Повітряно-космічним силам РФ винищувачів Су-57 у 2023 році з’явилося 28 вересня. Їх передавали разом із партією з пари Су-35С, але скільки винищувачів п’ятого покоління було передано – не повідомлялося. Під час передачі цих літаків не опублікували навіть пафосних фото. Тоді ж, у 2023-му, з’явилася інформація, що для завершального складання фюзеляжів Су-57 використовують елементи зразків для статичних і наземних випробувань.

27 грудня 2023-го було передано другу партію винищувачів Су-57 за рік, і цього разу під час показу на фото фігурував хоча б один-єдиний борт. Таким чином, фото- та відеоверифікація протягом 2023 року зафіксувала один унікальний борт, хоча російські офіційні джерела стверджували, що поставки становили 11 бойових машин.

У 2024 році першу партію було передано аж 12 вересня, що вже вказувало на серйозні проблеми КнААЗ із виконанням контракту на замовлені машини. На фото й відео передачі фігурував переважно один борт, але, за наявною інформацією, у передачі брали участь три Су-57.

У листопаді та грудні 2024-го було передано загалом по одному винищувачу Су-57, тож верифікована передача за рік становила 5 бортів. Офіційно було заявлено про передачу 13 нових бортів Су-57.

У 2025 році в новосибірському аеропорту Толмачово перша передача Су-57 відбулася у квітні, і це були лише два літаки з бортовими номерами 25 "червоний" і 26 "червоний".

У листопаді 2025-го повідомили, що на експорт до якоїсь неназваної країни відправили перші два Су-57Е. Але й тут є цікавий нюанс.

Заява про перше експортне постачання пролунала під час офіційної презентації на міжнародному авіасалоні Dubai Airshow 2025 в ОАЕ, де у всій красі представили експортний варіант винищувача Су-57Е. Ось тільки на авіасалоні показали не його, а восьмий льотний прототип винищувача Су-57, відомий як Т-50-9, який отримав бортовий номер "509", але при цьому здійснив перший політ 24 квітня 2017 року!

За підсумками офіційного введення цих винищувачів до складу ПКС РФ у 2025 році їх мало бути 14! Грубо кажучи, є над чим замислитися.

У лютому 2026 року було передано чергову партію Су-57, але на фото й відео жодного разу не фігурувала кількість понад дві одиниці. І ще один момент – цю партію передавали в межах замовлення 2025 року, і вона не мала стосунку до зобов’язань КнААЗ на 2026-й.

У вересні 2026 року відбулася перша передача Су-57, але на фото й відео був лише один борт. Не два, не три одночасно чи, як у грудні 2022-го, одразу чотири нові борти, а завжди лише один і той самий.

І все це викликає багато запитань. Зокрема, яким є реальне виробництво Су-57 на КнААЗ?

Принаймні це свідчить про те, що верифіковане виробництво Су-57, а не офіційно заявлене, з 2022 року становить 3-4 нові борти, а загальна кількість саме нової продукції може сягати 21-22 літаків.

Висновки

У 2026 році Росія втратила найбільшу кількість Су-57 за весь час повномасштабного вторгнення в Україну. Водночас сам літак, на рекламу якого витратили й продовжують витрачати шалені кошти, у повноцінному бою та реальних бойових умовах так жодного разу й не проявив себе.

Загалом до завдань літака-невидимки, який добре видно за сотні кілометрів до виходу на пускову ділянку, належить винятково терор на відстані. До того ж до завдань цього винищувача ПКС РФ навіть побоюються додавати пуски КАБів.

Су-57 не лише не відповідає основним вимогам п’ятого покоління, а й навряд чи зможе до них дотягнутися. І це, мабуть, його головна перевага – він лакмусовий папірець технологічного глухого кута російського ВПК.

За останні 35 років Росія представила на світовий ринок безліч військової продукції, яку називають "такою, що не має аналогів у світі" і продають за привабливими цінами – нерідко в кредит. Але насправді за всією цією гарною обгорткою завжди ховається щось із великою кількістю невирішених технічних дефектів і сумнівною функціональністю, особливо в умовах сучасної війни.

Джерело